***
Вечір над містом із назвою Суми
в грудні нагадує перше кохання...
Ти роздивляєшся зоряні струми           
і відкорковуєш вина чекання.

Трепет душевний свіжиться  морозом,
губи шепочуть нечутно слова тим,
в пам`яті хто був тремким симбіозом
вишні медової з солонуватим;

хто не приносив тобі хризантеми;
хто не дзвонив під вікном з телефону,
щоб врятувати від лем з теоремами
( їх ти засвоїла , точно, до скону).

Дещо не склалося, щось довелося,
в пам`яті множилось, бралось в періоди...
От і тепер : ти стоїш на морозі -
жінка й чуттєвість : мрії та привиди.  

Автор вірша та фото Надія Позняк