“Пропускайте сюжет через серце”: як і чому навчають юних письменників Сум у “Зажинку”
Звісно, сьогодні таких гонінь немає. Здавалось би, пиши, скільки хочеш і що хочеш. На жаль, часто творчість закінчується столом. Друк, презентації – це все коштує грошей. Знайти творчий осередок у місті також важко. Але вони існують; літературна студія “Зажинок” – одна із них.
“Зажинок” – моя третя літстудія. Але у багатьох питаннях вона – перша. Так, тут твори не тільки читаються, а й обговорюються (що дуже важливо для початківців). Саме тут я почув ту настанову, до якої сам дійшов ще до “Зажинку”, і яку зробив для себе головною: треба переживати твір, пропустити його крізь себе, прожити його на місці кожного героя. “Пропускайте сюжет крізь серце”, – сказала ще на першому моєму засіданні керівник студії Тамара Герасименко. Саме після цих слів я зрозумів: це – та студія, яку я шукав багато років.
Звісно, трапляються у студійної молоді й проблеми. Так, кожен хоча б раз переживав творчі кризи. У такі моменти Тамара Миколаївна радить більше читати та не вичавлювати із себе сюжети. “Немає нічого страшного у творчій кризі, – вважає керівник “Зажинку”. – Я, наприклад, колись не писала п’ятнадцять років.” Утім, у такі моменти нічого не заважає прийти на засідання й послухати інших.
Окремо перед студійцями стоїть питання друку. На жаль, у держави майже завжди і майже ні на що немає грошей. Щоправда, студія знаходиться під егідою СО НСПУ, керівник якої – Олександр Вертіль – і сам колись був “зажинківцем”. На нинішній склад він також покладає неабиякі надії. “Ми разом по-доброму “приречені” працювати на якісний результат” – сказав якось Олександр Васильович в одному інтерв’ю. Тож проблему друку спілка також намагається вирішити: так, в одному із випусків альманаху “Слобожанщина” поряд із творами корифеїв були надруковані скромні твори вихованців літстудії. “Альманах “Слобожанщина” і надалі надаватиме свої сторінки для по-справжньому талановитих авторів, серед яких – “зажинківці””, – запевнив голова Сумської організації НСПУ.
Зараз студія працює в штатному режимі. Засідання відбуваються регулярно; час від часу колектив поповнюється новими талантами. Так, цього року до нас приєдналися Олексій Бойко, Андрій Коломієць, Катерина Бугера. Із багатьма вихованцями – наприклад, з Олексієм Бойко – студійці працюють дистанційно. Вік учасників – від 16-ти до 40-ка років, але одне виключення Тамара Миколаївна зробила: наймолодша учасниця літстудії – Богдана Москаленко – пише чудові казки, на тому ж рівні, що й дорослі студійці; тому ми з радістю прийняли нашу маленьку вихованку до свого колективу.
Як зазначає Тамара Миколаївна, “зажинківці” дедалі більше виписуються
й позбавляються від помилок. Чи скоро ми зможемо стати молодою зміною нашим вчителям – покаже час. “Переконаний, що за рік-другий окремі з студійців надрукують власні книги, а наша організація розглядатиме їхніх авторів як кандидатів на вступ до лав НСПУ, – стверджує все той же Олександр Вертіль. – Відбір – вимогливий, вступне “сито” – густе, однак уже сьогодні бачу, що кілька “зажинківців” сповна відповідають таким вимогам.”