“Життя без сміття” внаслідок терору

Та ні, я не про те… З цим у них нормально. Нікого “через коліно” ламати чи підганяти не треба – служби в Лондоні працюють без нагадування. Цілодобово. Так, що, наприклад, коли бабуся телефонує о 3-й ночі, що в неї перегоріла лампочка і вона поночі боїться – приїдуть і вкрутять. Лампочку… 

Але є тема, про яку в Британії говорять усе частіше. Це перспектива втрати Об’єднаним Королівством першого слова своєї назви і постання незалежних Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Говорять, до речі, спокійно і без надриву та зітхань про втрату “братніх зв’язків.” Це сьогодні. Раніше – ні. Це “ні” було наскільки жорстким, що змусило ірландських націоналістів з партії “Шин фейн” (в перекладі: “Ми самі”) та її бойового крила Ірландської Республіканської Армії з 1919 року почати збройну боротьбу за незалежність. В тому числі і засобами терору. Детальніше про це тут: http://www.ukrnationalism.org.ua/movement/?ira 

Отож, колись по Лондону стояло безліч урн. Чистота вулиць підтримувалась за принципом: “чисто там, де не смітять.” Зараз – ні. Більшість урн прибрали, бо в них терористи ІРА часто кладуть бомби. Натомість з’явилися вуличні пилососи, які не тільки всмоктують випадкові недопалки, а й миють тротуари. Стало набагато чистіше.

Ось такий несподіваний і непрямий зв’язок речей та явищ.