“Товаріщ Прєдсєдатєль”, як дзеркало українського чиновництва

В Російській імперії на запитання про національність існувало дві відповіді: “православний” та “инородец”. Це було (або не було)  візиткою чи перепусткою у владу. В роки продовжувача імперської практики – СССР (особливо в передвоєнні) часто ерзац-замінником професійності був партквиток. Так, “капеесесівське” походження дозволило балтійському матросу керувати інститутом Червоної професури, а “народному академіку” Трохиму Лисенку знищити генетику, як науку.

Деякі симптоми “світлого вчора” можемо помітити “вже сьогодні”. Зайшовши на сайт поважної установи напередодні Міжнародного Дня архівів здивувався не тільки мовній ностальгії за минулим (а може то хід “на випередження”?) Зарябіло знайомою абревіатурою. Підрахував… Вийшло 9 разів на 11 рядків тексту:

http://www.archives.gov.ua/Archives/Publication/Ginzburg_about.php

Додати нічого…(?)