Гаврило Принцип пішов на принцип,
Крокує юність до атентата,
І сняться Білас і Данилишин,
Плече лягає до автомата.
Роки відходять. Росте безсилля.
Безвілля й плач – наче порух моди,
Та сняться Білас і Данилишин,
Як недосяжне чуття свободи.
І буде сонно світити місяць.
І будуть зорі світить так само.
Допоки молодість в Україні
Помстить усіх, хто помер рабами.
І стануть чистим горіти очі
В ім’я Свободи. З бажанням страти
Про страх тиранів і вічність юних
Рожкажуть фінка, стилет, граната.
Пройдуть роки і правління підлих
Зійде, забудеться, кане в воду.
І будуть Білас і Данилишин –
Камінна совість мого народу.