Розділ ІІ про зустріч Нового року. Листопад посеред літа. Анатолій Іванович Печений – член літ. – мист. обєднання “Сіверщина”, м.Глухів, Сумська область, Україна.

Дія І.
 

   Кімната. Ялинка. Горять свічки. Б’є 12. Ви п’єте шампанське. Твій коханий чоловік шепче на вухо ніжним голосом новорічні побажання. Ви цілуєтесь і він шепоче слова:
 

Сей поцелуй, дарованный тобой,
Преследует мое воображенье.
И в шуме дня, и в тишине ночной
Я чувствую его напечатленье!

Сойдет ли сон и взор сомкнет ли мой,
Мне снишься ты, мне снится наслажденье!
Обман исчез, нет счастья! И со мной
Одна любовь, одно изнеможенье.

   А коли відгримить новорічна музика, і ти, зморена святом, ляжеш, то спати довго тобі щоб і не довелось, бо прокинулась ти від того, що твій коханий, вкриваючи твоє тіло пристрасними поцілунками, шепче слова:
 

Тебе обязан я спасеньем,
Души, измученной борьбой.
Твоя любовь – мне утешенье,
Твои слова – закон святой!

Ты безотрадную темницу
Преобразила в рай земной,
Меня ты к жизни пробудила
И возвратила мне покой.

Теперь я снова оживился,
Гляжу вперед теперь смелей.
Мне в жизни новый путь открылся,
Идти по нем спешу скорей.

   І ще одне. Найголовніше. Щоб такий день був не єдиний у 2008 році. Щоб їх було 366. І навіть вранці, коли тобі вже треба йти на роботу, ти вже запізнюєшся, а чоловік, не може розірвати свої обійми, бо не хоче розлучатися з тобою до вечора. Ти йому кажеш: «Коханий! Я запізнююсь на роботу», а він шепоче:
 

    «Любви! Одной любви! Как нищий подаянья,
Как странник, на пути застигнутый грозой
Укрова чуждого молящий состраданья,
Так я молю любви с тревогой и тоской…»

   І взагалі, кохана, я знаю, що треба робити. Ми з тобою кинемо роботу, щоб весь час бути разом, щоб ніколи не розлучатись.»
 

Єслі ж вдруг і поссорітєсь ви іногда,
Єслі вас повстрєчаєть беда,
Нє тєряйтє надєжд нікогда,
А Печеного помніть всєгда.