Мрія голодного дитинства. Листопад посеред літа. Анатолій Іванович Печений – член літ. – мист. обєднання “Сіверщина”, м.Глухів, Сумська область, Україна.

С юнних лєт
Счастья нєт .
Із самого дєтства нє єл я каклєт,
Тому що  в родітелей дєнєг нет.
Одін того раз біл хароший обєд,
Когда унєзапно умер наш сосєд.
Це був прєдсєдатєлів дед.

Мо, хто пощитає шо всьщ єто брєд,
Но це був найлутший у жизні обєд,
Коли я уволю наївся катлєт.

Тепер на дворі 21-й вєк
Тепер у селі й предсєдатєля нет.
Якщо ж у селі і помре якийсь бідний сосед,
То вже нє придьоцца наїстись каклєт,

Бо дєнєг в селі ні в кого уже нєт.
Правітельство каже: « І в нас дєнег нет.»
Вони, значить, тоже сидять без каклєт.
Ну шо ж! У нас кажуть як?
На нєт суда нєт!

 Анатолій Іванович Печений – член літ. – мист. обєднання “Сіверщина”, м.Глухів, Сумська область, Україна.