Ластівка

До тебе не достукатися знову.
Твої думки, мої слова – даремно!
Мій монолог – на двох одна розмова.
А мій політ – мов стріли в небо темне.

Тебе не розумію , – безталанна.
Де папороті цвіт?! Чи ми вже інші?
Але послухай – і оця омана
росою на моїм розтане вірші!

Відкрешують вогнями блискавиці,
та лину я до хмар несамовитих.
Не журавель для тебе, не синиця…
Я ластівка, якій – не розлюбити.