Омріяний скарб

Щоб прискорити весілля,
Дівка натякала.
На якісь скарби великі,
Що начеб – то мала.
      Парубок вмить спокусився
      На майбутні статки.
      Мріяв в барі пропивати
      Жінчині видатки.
На весіллі підморгував
Сусідці Олені.
Мов стривай-но, ось з’являться
У нього зелені.
     Вранці ледь розплющив очі,
     Побачив дружину.
     Зблід, та втішила надія
     На нову машину.
– Що за скарб у тебе люба?,-
Лагідно питає.
 – Я твій скарб – всміхнулась гидко,
– Іншого не має -.