Мій телевізор – це заручник шльондр!

* * *
  Мій телевізор – це заручник шльондр!
  Естетика на ницість – недолуга!
  Земля квадратна, кажуть.Ні, округла!
  Про це чеканить адекватно Word.

  Мій сум роcте, як гроно і зерно.
  Мій мозок продукує кола Данте.
  Там чоботом знешкоджують пуанти,
  і кожен чавить лиш своє вино.

  Мій день – заміс із простору й ваги.
  А мрія з часом схожа на лелеку,
  таку близьку, а разом з тим – далеку,
  дістати вже яку не до снаги.

  Моя сльоза дозріла не тепер.
  Примітно, в цій рефлексії не перша.
  Якщо і навіть не заплаче решта, –
  заплаче небо: Бог же не помер!

  До піднебіння приросли слова.
  Від цього дискомфорту сон – нікчема.
  Холодний розум, та гаряча вена –
  допоки пам`ять ще моя жива!

  01.02.2014.