: ” І знову ніч – і брязкання ключів ” Тетяна Прус

І знову ніч – і брязкання ключів,
Сміється тихо повнолуння.
Не сплю – а вітер думку відточив,
То де ж поділось почуттів відлуння ?
Відлуння слів – до мене мчать та мчать,
Лягають поруч з подихом останнім,
Мій рідний батьку – я – твоє дівча,
А ти для мене – то небесна манна ,

—————————————————————

Яка снігами сипить перший сніг,
Я чую й чую в них колишній сміх.