Тетяна Прус : ” Покінчимо зараз із ранком, з весною “

Покінчимо зараз із ранком, з весною,
Не хочу я бути, як завжди самою.
Тебе пам’ятала, ще майже з дитинства,
Кохання було, як зворушливе дійство,
Як ти цілував у дівочі вуста – та тільки от я,
Вже нарешті не та.