Тетяна Прус ” Розповідаю нині про життя “

Розповідаю нині про життя.
А ще, про заколот, про той інакший світ.
Та вже мовчить твоє серцебиття,
Воно загнало в кут нестриманий політ
Усіх думок і грішних і святих
І правильність речей знайомих ще з дитинства.
Я пам’ятаю їх – та колискове дійство,
Було так важко з ними, так холодно без них.
Без них, без привітань, та вже немає ранку
Для батька на землі – бо зараз, десь він там.
Де замели вітри розхристану шарманку,
Де збудувала пам’ять посеред неба храм.

—————————————————————————

Та тільки ті слова тепер неначе бранки
Так вирватися хочуть із непохитних рам.