Питання до начальника міліції

Саталося це на перехресті вулиці Прекопської з вуллицею імені товариша кірова (до речі, соратника і “правої руки” сталіна до 1934 р.). Так ось, на цьому перехресті, біля вїзду до будівлі обласного управління внутрішніх справ стоїть міліціонер. Місія його проста але надзвичайно важлива  –  він зупиняє рух на перехресті, коли хтось із міліцейського начальства їде на роботу (або з неї, кудись у важливих справах). Таким чином, начальство має змогу швидко і безперешкодно дістатися туди, куди треба, і забезпечити охорону прав громадян. Як бачите, місія, і справді нескладна. Принаймні дає змогу іноді покурити, порозмовляти  по мобільнику і т.д.

Перед носом у міліціянта, по обидва боки перехрестя, припарковані автомобілі. Той, хто хоч раз намагався повернути направо з Перекопської на вул. товариша кірова, той відчув, що таке лотерея на дорозі: коли за неправильно припаркованими машинами ти геть не бачиш, що коїться на головній дорозі.

Сталося, що я проходив це місце пішки і вирішив звернутися до блюстителя із природним запитанням. Я терпляче зачекав, поки він закінчить розмову по телефону і між нами відбувся досить ввічливий, але безрезультатний діалог:
– Добрий день!
– Добрий день!
– Скажіть, чи правильно припарковано отой чорний джип, що стоїть біля банку прямісінько на пішоходному переході?
– Ні, неправильно.
– А як правильно?
– На 30 метрів від перехрестя.
– А чому ж Ви не припините це порушення?
– Бо мій пост тут. Я не можу відлучитись. А там, поки напишеш протокол, тут може начальство їхать.

Ми перекинулись ще парою фраз і все залишилось як було: міліціонер – нести службу, джип – стояти на пішоходному переході, а я пішов собі далі у своїх справах.  І питання до міліцейського начальника як було, так і залишилось.