Те, про що я здогадувався, але ніколи не міг повірити…
Сьогодні на державному телеканалі (що існує за мої гроші) мені показали фантасмагорію в стилі Кафки. Шок від побаченого посилився коментарями ведучого ток-шоу, які інтонаційно і фразеологічно точно відтворювали спогади мого далекого дитячого минулого.
І справа зовсім не втому, що “Перший національний” існує на кошти платників податків…
і не в тому, що цей флеш-моб було добре організовано і зрежисовано…
і не в тому, що серед учасників було багато дітей, яких звозили з навколишніх сіл на автобусах до ВДНХ, а там роздавали карнавальні пілотки і прапорці…
і навіть не в тому, що серед плакатів були зображення сталіна…
Справжня х..ня полягає в тому, що цей народ абсолютно заслуговує на той уряд, який його має. Так, для мене стало абсолютно очевидно, що до катарсісу надзвичайно далеко.
Власне, я і раніше, погоджувався з цією тезою, яку в різні часи висували Монтеск’є, Ніцше та ін. Але, якось, ніколи до кінця в це не вірив.
І справа зовсім не втому, що “Перший національний” існує на кошти платників податків…
і не в тому, що цей флеш-моб було добре організовано і зрежисовано…
і не в тому, що серед учасників було багато дітей, яких звозили з навколишніх сіл на автобусах до ВДНХ, а там роздавали карнавальні пілотки і прапорці…
і навіть не в тому, що серед плакатів були зображення сталіна…
Справжня х..ня полягає в тому, що цей народ абсолютно заслуговує на той уряд, який його має. Так, для мене стало абсолютно очевидно, що до катарсісу надзвичайно далеко.
Власне, я і раніше, погоджувався з цією тезою, яку в різні часи висували Монтеск’є, Ніцше та ін. Але, якось, ніколи до кінця в це не вірив.