Нам вдалося поспілкуватися з автором картин Світланою Качуровською та взяти в неї інтерв’ю.
Яка головна мета та ідея даної виставки?
С.К.: Головна мета те, що кожному обов’язково потрібно вірити у казку: і дорослим, і дітям. Без найласкавішої матусі, без її засиналоньок не може бути солодкий сон, а щоб він був ще кращим на допомогу матусі приходять засинайлики, які оберігають сон діточок до самого ранку.
Якими емоціями Ви хотіли б поділися з сумчанами?
С.К.: Тільки добрими, тільки кращими, тільки казковими.
Чому назва Вашої виставки «Засинайлики»?
С.К.: Засинайлики – ця назва прийшла якось спонтанно. Я постійно не сплю вночі і малюю картини. Так, одного разу спочатку народилася пісня про гарбузовий сон , я одразу взяла пензлика і намалювала картину, на якій з’явились мої маленькі помічники, яких я назвала засинайликами. Крім того, через такі різні гарбузи, кавуни можна пізнати нашу рідну Україну. На моїй виставці досить багато таких символічних знаків: солома, хата, лелеки, тепленькі пледи.
Як створювалися картини, чому Ви обрали для своїх робіт образ янголів?
С.К.: Це не зовсім янголи, як я вже казала – це засинайлики. У них є такі крильця мереживні і вони перетворюють пилок небесних соняхів на сон. Для діток – дитячий сон, для котика – котячий сон, для бабусі – бабусин сон.
Чому Ви працюєте для дітей, чим Вам близька ця аудиторія?
С.К.: Дуже близька. Чим старше ми становимося, тим більше хочеться повернутися назад у дитинство. Моє дитинство пройшло у селі, тому на моїх картинах можна побачити – гарбузи, гарбузову кашу, картопляну хату, яку нібито товченою картоплею помазано, теплу і затишну свічку, тобто все це з мого дитинства.
Який самий яскравий спогад залишився у Вас про Ваше дитинство?
С.К.: Це пічка і бабусина гарбузова каша.
Що складніше створювати ілюстрації для книги, чи писати картини?
С.К.: Це, до речі, і є ілюстрації до моєї книги. В ній будуть представлені засиналоньки – це колискові і віршики різні. В теперішній час вона знаходиться у друці, але я сьогодні на моніторі її обов’язково продемонструю.
З чого розпочалася Ваша творчість, як з’являлися перші роботи?
С.К.: Перші роботи я до цього часу пам’ятаю. Мені ще не було п’яти років, коли я намалювала свою першу картину. Саме з цього часу розпочалася моя творчість.
За який проміжок часу створювалися дані роботи?
С.К.: Це був досить великий проміжок часу: і в день, і в ночі, тобто можна сказати, що я взагалі майже не спала.
Скільки часу тривала підготовка до виставки?
С.К.: Дуже і дуже багато, якщо взяти погодинно, а якщо взяти по днях, то не дуже.
Ви також проводите майстер – класи, чи складно навчати, оскільки у кожної людини свій характер, чи виникають непорозуміння?
С.К.: Я проводжу майстер класи, бо мені це дуже подобається. Тільки, якщо ти будеш віддавати повністю всю душу викладанню, тоді все виходить і непорозуміння ніколи не виникають.
Хто надавав Вам допомогу при підготовці до виставки?
С.К.: При підготовці до виставки чоловік допомагав, він зробив підрамники до картин.
На що робився акцент при створені даної виставки, що стало поштовхом до створення картин?
С.К.: Поштовхом стала пісня, спогади з дитинства, ностальгія за дитинством, а головним акцентом було намалювати героїв, щоб вони були милі і для дорослих, і для дітей.
Які техніки і матеріали використовувалися при створені даної виставки?
С.К.: Олійні фарби і полотно.
В якому стилі представлені дані роботи?
С.К.: Можна сказати, що це живопис. На виставці можна побачити картини – подушки, картини – сукні, картину – ліжко, картину – поличку, тобто я працюю ще і над незвичними такими речами, а дома у мене ціла лабораторія.
Чи виникали складності при написанні картин і які?
С.К.: Так, звичайно виникали. Наприклад, фарба на малюнку не встигла до кінця висохнути. Але на рахунок фантазії при створенні робіт складностей взагалі не було.
Яка з представлених картин є Вашою улюбленою та запам’яталася при її створені?
С.К.: Найулюбленішими, можливо, так не можна сказати, але мені дуже до душі картина, на якій мама – ведмідь читає перед сном маленькому ведмежатку казку, тому, що і я читала своїй дитинці казки і засиналоньки перед сном і ще композиція, на якій зображена лисичка з лисенятком.
Що Вас надихає на створення картин, звідкіля Ви черпаєте натхнення?
С.К.: Натхнення – повсюди, просто воно в мені живе.
Як обиралися кольори при створенні Ваших робіт, яким кольорам надавалася перевага?
С.К.: Переваг певним кольорам в моїх картинах не надавалось, я намагаюсь, щоб вони були зрозумілі, щоб один колір доповнював інший.
Чи буде представлена дана виставка і в інших містах, окрім Сум?
С.К.: Так, буде. По закінченню даної виставки я хочу представити її в Харкові, а також провести вернісаж у Києві та можливо ще в інших містах.
Чим цікава дана виставка сумчанам, що вони зможуть для себе нового відкрити і підкреслити, і для якої аудиторії дана виставка буде цікава в першу чергу?
С.К.: Я дуже сподіваюсь, що вони підкреслять тільки добре, бо всі мої картини створені саме на позитиві, а може хтось винесе щось своє і почне більше приділяти уваги дітям.
Хто для Вас є прикладом в мистецтві, хто з відомих художників Вам подобається, у кого, можливо, Ви навчаєтесь?
С.К.: Мені дуже подобається Аня Черненко, оскільки вона також малює у такому стилі, і Таня Луцик та Іра Проценко з наших сумських художників.
Над чим Ви працюєте зараз, які плани на майбутнє?
С.К.: Зараз у мене картини і книжка, яка присвячена моїм героям –засинайликам, в майбутньому будуть світайлики – це ті, що змінюють засинайликів і допомагають дитині прокинутися.
Підготувала: Анастасія Літвіненко