“Чернівському бою” Слова Петра Володимировича Товстухи, літобєднання “Українська хвиля” м.Глухів”. Вірш розміщений у другому виданні книги Олексія Щербаня “Чернівській бій погляд у героїчне минуле”

Чернівському бою

          Війна. Кому вона потрібна?!
     Розруха, смерть, страждання, кров…
     Осиротілі вдови, діти,
      І сльози, сльози, сльози знов…

       Скалічені людськії долі,
Покинуті на власний суд.
 І тисячі могил… без ймення,
Якихось начебто заблуд.

Але ж вони – Сини-Герої!
За рідну землю в бій пішли,
Не бачивши життя і долі, .
В сиру земельку полягли.

Списали всіх. Тут безіменні.
І лиш за шість десятиліть
Увіковічнили героїв
і «Обеліск», і «Моноліт».

Петр Товстуха, г.Глухов
Сльози вдови

8 травня. Перемога!
Зажурилася вдова…
Глянула на образ Бога,
Тихо полились слова:

– Де ти, соколе рідненький,
Буйну голову схилив?
У борні за землю-неньку
Кров невинную пролив…

Спочиваєш у могилі,
Чи на злих чужих вітрах
Під холодними дощами
Бур’яном порослий прах?

Ні, не вірю! Моє Ладо,
Не в могилі, в небесах,
Бачу тебе у свічадо*:
Небо краєш, сокіл-птах.

Відчуваю, вірю, знаю,
Ти повернеш, прилетиш,
День і ніч тебе чекаю,
Соколе, прилинь скоріш!

* свічадо-дзеркало

Петро Товстуха, м.Глухів