ОМРІЯНИЙ СКАРБ

Щоб прискорити весілля,
Дівка натякала
На якісь скарби великі,
Що начеб – то мала.

Парубок вмить спокусився
На майбутні статки.
Мріяв в барі пропивати
Жінчині видатки

На весіллі підморгував
Сусідці Олені.
Мов стривай-но, ось з’являться
У нього зелені…

Вранці ледь розплющив очі,
Побачив дружину.
Зблід, та втішила надія
На нову машину.

– Що за скарб у тебе, люба?
– Лагідно питає.
– Я твій скарб – зареготала.
– Іншого не має –