осіннє

Дивлюсь крізь небо на зірки.
А бачу місяць одинокий.
Торкає небо сумна даль.
Я холод, відчуваю
Не живий вже.
Без Тебе.
Став наче привид,
Що блукає у ночі.
Мене ніщо більше не вабить.
Став апатичним по житті.
Я полюбив тебе – прости.
І не наважився спитати
Як  воно тобі.. Вабить
Повісь на мене думоньки свої,
Я зможу розібратись
Та не лишай мене без..
Своєї присутності
У безнадії крил своїх не опусти.
І не зважай на сумніви.
Просто довірся.