Частина друга. Як будуть формуватися ради

ПР впевнено перемогла на виборах в обласну раду.

Ясно, що вибори відбулися нечесно і не прозоро. Вибори – це не лише день голосування. Вибори – це весь виборчий процес. Це і підготовка (фактично проведена мобілізаційна робота) регіоналів, коли ще ніхто не готувався. Це і закон «під себе». Це і дві запущені мережі: перша з виборцями (про неї докладно описали журналісти Панорами); друга, (яка майже невідома в Україні) — це системна робота з лідерами громадської думки для вербування її в «правильну» партію і висування під її знаменами. Це і тиск, і знімання потенційно сильних кандидатів у мажоритарних округах.

Але врешті кампанія завершена. Що далі? Більшість у раді. Непотрібно ні з ким ділити посади. А посад мінімум три на постійній основі: голова ради, заступник і голова планово-бюджетної комісії. Плюс посади як мінімум кількох ключових постійних комісій. Або і всіх, якщо правильно переписати і проголосувати регламентні нормативи.

Я заздрю працівникам апарату облради (звісно тим, що залишаться, бо певні перетрубації відбудуться обов’язково). Сесії будуть пролітати миттєво, адже більшість – це або держслужбовці, або директори комунальних установ, або впливові підприємці. Усі зайняті. У всіх є робота. Зібралися по свистку. Підняли руки. До побачення. Рішення комісій будуть підписуватися у робочому порядку, тобто працівник апарату, відповідальний за рішення комісії сам підготує до підпису проекти рішень (до цього їх підготують в профільних управліннях облдержадміністрації), а потім обнесе всіх членів комісії. Профанація дій і обговорень. Зате швидко. І класно. Як начальник управління облдержадміністрації ви готуєте проект рішення і подаєте його на розгляд комісії. Потім як голова комісії вивчаєте його і голосуєте на комісії. Потім як член президії обласної ради ви ще раз голосуєте за це рішення на президії облради і в такому вигляді воно виноситься на сесію. На сесії ви останній раз з своїми товаришами по партії  голосуєте це рішення, і воно стає місцевим законом. Скільки часу високооплачуваних держслужбовців буде витрачатися на нікому не потрібні речі.

Є пропозиція. Проводити сесії обласної ради на апаратних засіданнях голови облдержадміністрації. Ну хоча б принаймні президії. Економія часу високооплачуваних менеджерів, яке вони з користю потратять на покращення життя людей вже сьогодні. Заодно треба відмінити цю дурість з виборами назавжди. Адже так простіше. І рішення приймаються оперативно, як і потрібно країні у стані кризи, а не як при помаранчевих бовдурах.

Супер. Насамкінець подивимось можливі варіанти складання пазлів керівництва ради. Хто отримає другий по впливовості портфель в області? На посаду призначатимуть. Хай ні в кого не буде ілюзій стосовно якихось обговорень в партії де дисципліна як в армії, чи тупих праймерізів (які показали свою неефективність). Варіанти наступні.

«По — взрослому».

На цю посаду переходить Юрій Чмирь. Зараз всі підвішені. Європа ось-ось визнає вибори нечесними. Наш губернатор наряду з Харківським і Одеським у першому ряду тих, в чиїх областях начудили . Можуть перевести стрілку, щоб скзати: над помилками попрацювали, винні більше не працюють у виконавчих структурах. А своїм сказати: «Русские своих не бросают». А переводять на престижну і непильну роботу головами рад.

«По — умному».

 Призначають когось сучасного і розумного, наприклад, Олександра Цупра. Адже за логікою, саме голова ради повинен готувати і просувати сучасні і сильні програми, робити креатив. Навчити працювати по сучасному районні ради, які іноді залишилися ще в ХХ столітті (про сільські мовчимо). Слабкість цього варіанту в тому, що Цупро не свій для ветеранів партії, які сиділи в підпіллі 5 років, і які хочуть за лояльність трішки собі. А сидіть в раді – нащо «умнічать»?

«По- хитрому».

Призначають комунікатора, наприклад, Сергія Грицая. Стриманий апаратник, який уміє домовлятися і не вестиме «своєї гри», у разі, якщо залишиться Чмирь. Рівновіддалений від усіх, немає власного бізнесу. І має комунікативні здібності. Має довіру в середовищі громадських організацій. Сумчанами сприйметься як свій, а не зальотний з Донецька, Глухова чи Шостки.  Єдиний мінус цього призначення такий-же як і в попередньому варіанті. Будуть роптати ветерани: «За що їм. Вони ж в окопах не сиділи».

«По — воєнному».

Призначать «яструба». Наприклад Геннадія Михайленка,  кадровика і ідеолога в обласній організації ПР. Ветеран. На війні з перших днів. Не кращий варіант для того щоб пристосуватися до непростої  і нелояльної громадської думки. Зате сигнал і мотивація своїм: ми нагороджуємо вірних.

«По — тупому».

Призначають когось із  креатур Андрія Деркача, або яскравого представника якоїсь з двох центральних груп: Льовочкіна-Фірташа чи Ахметова. Мінус очевидний: у монолітній з виду фракції буде кілька груп, одна з яких точно вважатиме себе ображеною.

Насамкінець, слід зазначити, що фракція ПР матиме свою Жіронду, яка переметнеться від неї у разі, якщо влада регіоналів рухне. А вона таки рухне.

Памятаєте, перед поїздкою Чаушеску в Тімішоару ніщо не віщувало біди…