Сонет про Буринь

Історію Бурині необхідно ретельно й планомірно вивчати — збирати, воістину, крихти інформації. По — сучасному складати картинку з пазлів. Адже після 1918 року сіверські землі були розділені між Українською РСР та  Російською РФСР…
  ***
Над Буринню сходить сонце…
Чаша хвилями співа.
Загляда воно в віконця,
Посміхається трава…
Місто моє — чисте і миле…
Наче криниця води.
І взимку, і влітку — величне й красиве,
Весною — квітуче завжди!
Гомонять спокійно клени…
А каштани росу п’ють.
У парку — дуби зелені
Людський спокій бережуть.
Тут я з юністю стрічаюсь…
Що миттєво відцвіла.
До Бурині повертаюсь,
Де б стежина не лягла.
А над містом сходить сонце…
Чаша хвилями співа.
Загляда воно в віконця,
Посміхається трава…
Місто моє — світле і миле…
Наче криниця води.
І взимку, і влітку величне й красиве,
Весною — квітуче завжди!

Фото Алли Охріменко ( м.Буринь)