магічне, що аж занадто
маркером перекреслено
все, що було неплановим
все, що було позначено –
незаперечні судження –
від поцілунків згарячу
до почуттів пробуджених
ти перекреслив буднями
впевнено до дитячості
наче немає вічності,
поглядів, щастя, вдячності.
дивно, що я це бачила
квіти, цукерки, простори
неба, що не розмічене –
нам його вже не вистачить
що на експромт розкроєне
вже не зіткати наново –
щогли, верхівки, темрява.
сонце дощем заплакане…