Земний рай

Ми маємо Землю! Які ми багаті:
І Сонце пресвітле заходить до хати,
Й повітря вдихаєм на повнії груди,
Вода-чарівниця плескоче повсюди,
Травичка килим підстеляє під ноги,
І віти дерев нас вітають розлогі;
Вночі обіймають нас  яснії Зорі –
Сузірь оксамити – з любов’ю у взорі!
А як уявити, що це раптом зникло…
Пітьма без повітря, безводдя?… – Це ж пекло!
Ми  Раю Земного бува не цінуєм:
До повної чаші чогось та бракує!
Ні гроші, ні царства, ні влада — не варті
Одної хвилини у Всесвіті-щасті!