Пещерные песни, продолжение22

Повесть Степаніда в печері за співами та вечерею поступово розповіла Вікі, чому росіяни з давніх давен божеволіють від ненависті до полян, сколотів та лісовиків. — Ти ж бо бачила, моя рідненька, мапу Росії, їх герб? Що за птаха на гербі? Орел- дегенерат. Той двоголовий вахлак був з давніх часів символом монгольської орди, тих бішених псів, смердючих вурдалаків, які живцем складали полян на топкі дороги, щоб їх тілами проїхати на своїх обозах з краденим майном. Той дегенерат в короні символізував підкорення непокірних. І ось ця русня що робить віками — підкорює непокірних. Ми ж бачимо на мапі, які велетенські у тієї ненаситної Росії кордони, бачимо, скільки ці бездушні недолюди захопили чужих земель. І вся історія тих поганців це навала, насилля, кров, смерть та знищення культури майже що сотні унікальних народів. — Так, і це правда, — відповідала Віка. — По історії фольклору ми вивчали, що хантів у Сибіру за часів Золотої орди було декілька мільонів. Після підкорення Сибіру розбійником Єрмаком вони майже зникли, як і їх пісенна культура та мова. Станом на кінець двадцятого століття їх кількість сягала кількох сотень. Русня, навіть нижчі слої, досить зневажливо відноситься до аборигенів Сибіру. А насправді культура хантів дивовижна. Особливо незвичайні їх сімейні пісні, які виконуються на святах протягом десяти годин кожна. Дитині при народженні дарують музичний інструмент, який начебто має душу. І його не можна давати в інші руки. А ще цікаво — хантийські співаки володіють загадковим мистецтвом розщеплення связок на два голоси. Шамани Сибіру, їх залишилося одиниці, впевнено наголошують, що дуже скоро звільняться від кремлівської окупації. До речі, сибірські аборигени так і не скорилися русьні. В чумах поруч з іконою розіп’ятого Христа — ідолом, нав’язаним аборигенам царизмом, ханти завжди тримають голову ведмідя — символ царя Сибіру. — О, про таке я не чула, — дивувалися Степаніда, — а ми ще повернемося до цієї теми — про наших та кремлівських богів. А ще додам, що російські живодери віками завзято нищать і мову, і пісні, легенди, свята підкорених народів. А про себе вони стверджують, що несуть всьому світу велику культуру. Але яку культуру? Перш за все, вони сіють повсюди бруд, сморід, зневагу та культ ненависті до непідкорених. По-друге — запроваджують культ насильства. Тож усі, кого вони підкорювали сокирою, гарматами, прокленали їх на віки. І «дарували» загарбникам брудні слова, які перетворилися на матюги. Ось чому російська побутова мова найбрудніша за всі. Стільки матюгів, як у росіян, нема в жодній мові. — Так, ви праві, — погодилася Віка. — я навіть мала змогу ознайомитися декілька років тому з енциклопедією російської академії наук, яка зібрала всю непристойну лексику, яка вживається в російському побуті та в літературі. Там є ще й порівняння, приклади з відразливою лексикою у інших слов’янських народів — поляків, чехів, болгар, словен. Але російська непечатна лексика по кількості варіацій просто зашкалює. — А головною матюгливою прикрасою у росіян є, як це не дивно, — три корони над двоголовим орлом. Ці трутні коронували три свої улюблені символи — вбивство, знищення та безглузду брехню. Це їх царина — оспівувати знищення світу: «Весь мир насиль(ем) мы разрушим, до основанья» — ось, насправді, як звучить їх гімн… А зараз москальскі живодери, ми чули з тобою в новинах, чим хизуються? Погрожують спалити світ атомною зброю. «Весь мир ракетами мы спалим, до основанья, а затем»… — Хай тї пройдисвіти йдуть до біса, — зітхнула Віка. — Але, Степанідо, чому все-таки пихаті орки заздрять нашому народу? — Тому, що ми не підкорилися їм, і зберегли свою культуру і богів. — Тобто — Перуна? Але ж його у нас вже давно нема. Ви жі казали — навіть ведуни лісовики перетворилися на віруючих католиків — Ще б пак! Наші боги нікуди не поділися. То була б зрада наших предків і нашої Природи. Усе ми зберегли. Думаєш паска — то є що? То, насправді, Бабка. І виготовляється вона не на честь якогось невідомого полянам ідола Ісуса, а на честь Бога Рода. Випікають її Баби, тому Бабка. Але форма символізує продовження Роду, тобто чоловічий уд. І ніякого відношення наша Бабка не має до якогось там песаха чи паски. Як попи не старалися заборонити людям пекти ті Бабки, нічого не выходило. І писанки поруч з удом й досі викладаємо. Де ще є така традиція? У всіх християнських громадах Бабки не печуть, тільки в Україні. Тобто, ми перехитрити своїх поработителів і зберігаємо свою родову культуру і родові свята. — Поработителями українців ви називаєте християн? — Усіх тих, хто плюндрував нашу землю, вбивав наш народ, мову та культуру. А їх — непроханих гостей заходило на нашу землю — ой, достобіса. Далі буде