Евгений Суслов

Я давно знаю В'ячеслава по роботі у партії “Батьківщина”. Знаю, що розвиватися молодим активним людям досить складно, їм складно проявляти ініціативу. Знаю, що ситуація із Шапошніком була досить нелегка, це було пов'язано не тільки із боротьбою із владою, але і з частиною “товарищів”. Кримінальні справи, які були заведені на В'ячеслава, розвалилися. Вони були створені лише для того, щоб зняти його з посади голови обласної ради. Під час парламентських виборів Шапошнік буде очолювати обласний штаб, ми йому довіряємо. Він буде відповідати за технічну роботу, створення штабів по області. Його робота у цьому напрямку в “Батьківщині” була ефективною. Чи буде В'ячеслав Шапошнік балотуватися на виборах по мажоритарному округу, таке питання ще не ставилося. Думаю, йому буде важко поєднувати керування обласним штабом і “мажоритарку”.

Із Партію регіонів не буде ніякої співпраці. Співпраця з КОДом — відкрите питання. Нам потрібно об'єднуватися навколо сильних мажоритарних кандидатів, які мають досвід, життєві цінності і підтримку громадян (переконаний, що таких людей не так багато). Виграти вибори у 2012 р. - це не значить прийти у Верховну Раду, це значить набрати 250-300 голосів. Ще немає інформації щодо нарізки округів. Влада це робить свідомо, щоб не дати іншим готуватися до виборів.

Ще раз хочу наголосити, що Шапошнік у нашій політичній силі взяв відповідальність за технічну роботу у штабі. А публічними людьми будуть мажоритарщики. Треба розділяти технічну і публічну роботу. А з кожним фактом треба ретельно розбиратися.

Я не зраджував «Батьківщину». В мене совість чиста. «Батьківщину» захопили певні партійні функціонери - в той час, коли треба об'єднувати зусилля, розпочалась внутрішня боротьба за списки. Чи треба нам в такому разі йти разом? (про рекламну кампанію) Якби наші біл-борди були червоно-білими, то негативу було би більше. Це нормальна рекламна кампанія. Ми хочемо відстоювати економіку, розвиток середнього бізнесу. Людей, які хочуть розвивати бізнес, ми залучаємо до своїх лав. Якщо Тігіпко це зрадив, це його проблеми. Можу однозначно сказати, що я ніколи не був разом із Партією регіонів і не буду в жодному разі. Мені не по дорозі з людьми, які хочуть заробляти гроші у Верховній Раді. На щастя, сьогодні українці вже починають дивитися не лише на кольори біл-бордів, а аналізувати дії політиків. Це добре! Переконаний, що це будуть ідеологічні вибори, хоча зараз найбільші політичні сили до цих пір не мають чіткої ідеології. Проте формування ідеології буде стимулювати планування розвитку держави мінімум на п’ять років вперед. Нашою незмінною ідеологією залишається соціал-демократична ідеологія.

Треба рахувати не запити, а законодавчу ініціативу. Моїх законних ініціатив — 53. Я би розділив їх на три блоки: це сімейні ініціативи (питання, пов'язані із усиновленням дітей, які я знаю не з теоретичної, а з практичної сторони), це молодіжні питання та питання здоров’я. Вдалося запровадити законопроекти щодо підвищення віку тих, хто може вживати слабоалкогольні напої. Адже в Україні, на жаль, давно стало модним дивитися футбол і бокс, і так проводити життя. Інша ініціатива — щодо обмеження реклами тютюну. Хоча було сильне лобі з протилежного боку, але нам вдалося провести цей законопроект. Ще є ініціативи щодо прав студентського самоврядування та молоді. З іншої сторони, я знаю багато своїх колег, які на запитах заробляють кошти.

Далі так будуть діяти усі політичні сили, тому можна буде порівнювати. Ті, хто нам закидають масову рекламу, просто не хочуть зараз рекламувати себе. Підтримку нам надають підприємці середнього рівня і представники невеликого бізнесу, це не олігархи. Не хотілося б називати їх, бо можна легко прогнозувати, що буде із цими людьми через короткий час. Прийде час, коли ми зможемо відверто говорити за кожну гривню і кожного спонсора. На жаль, зараз ми не можемо відверто говорити про це.

Я молода амбітна людина, мені 30 років. У мене позитивні плани, щодо моєї політичної діяльності, щодо можливості росту. Я хочу міняти цю країну, починаючи із себе, тому ні в якому разі «тушкою» не буду.

Я вже двічі писав заяву про складання повноважень народного депутату. На відміну від деяких моїх колег, які не бачать свого життя без Верховної Ради, у мене багато цікавих планів розбудови країни, не зважаючи на наявність депутатського мандату. Моя мета – не пройти у Верховну Раду, моя мета – щось змінити у державі. Хочу зробити так, щоб я не відчував, що просидів там без діла і без результату. Хочеться робити позитивні речі, а не казати про них. Мета – будувати Європу в Україні, змінити підходи, цінності. Змінюватися треба, починаючи із себе.

Я мрію, щоб вона вийшла із цього незаконного ув’язнення у найближчий час. В неї буде дуже багато запитань як до своїх колег, так і до всіх інших. Я переконаний, що в неї буде реальний шанс щось змінити у нашій державі, бо лише вона може заключити на собі об’єднання політиків. Хочеться, щоб був правильний підхід до формування єдиного списку опозиції в тому плані, що нам потрібно робити чистку своїх рядів. Нажаль, раніше ми не зробили аналіз результатів місцевих виборів та президентських виборів. Тому ми і маємо сьогоднішні проблеми. Коли вона вийде на волю, у державі будуть відбуватися доволі цікаві процеси. Якщо вона скаже, що ми йдемо одним фронтом і вона очолить цей фронт, то ми будемо стовідсотково поруч із нею.

Можу назвати голову обласної партійної організації – це Антоніна Вікторівна Бондар. Для важлива не кількість членів партії, а їх якість. Будемо ставити це питання перед усіма партійцями, бо легко не буде. Нас будуть «любити» як зліва, так і справа, як опозиція, так і влада. Нам потрібні молоді амбітні люди, які мають бажання щось робити і мають певну практику.

На це запитання завжди важко відповідати, тому що ми ніколи не будемо займатися цим питанням для піару. Зараз цим питанням повністю займається мама, вона живе із прийомними дітьми, виховує їх. Ми підтримуємо, де можемо. Бачимо, наскільки це нелегко дається. Хочеться кожній дитині надати максимум тепла та можливості себе реалізувати у майбутньому. Ми почали цим займатися з 1998 р. Виявилося, що в нашій державі є великою проблемою усиновити дитину. Бо певні люди роблять бізнес на цьому. Ми займалися благодійністю, допомагали дитячим будинкам у Донецькій і Київській областях, проте важко контролювати, куди витрачаються гроші, які ми жертвували. Тоді ми вирішили усиновляти дітей. В папи є мрія мати 50 дітей! Ми зобов’язуємося надати кожній дитині, не лише гарні умови для розвитку до 18 років, але й можливість отримання вищої освіти. Дитина сама обирає, у яку сферу хоче йти. Гроші, які держава платить дитині, ми кладемо їй на депозит, щоб дитина мала власні можливості розвиватися у майбутньому, певний стартовий капітал. Ми вже пережили більше 60 судів, що стосуються дітей та усиновлення. Це важке моральне приниження, коли дитину викликають в суд. Дитина плаче, каже, щоб її не забирали, а державні мужі хочуть таким чином вплинути на розвиток нашої родини. Коли я став народним депутатом, ми зробили виїзну комісію і об’їхали три дитячі будинки у Сквирівському районі – державний, сімейного типу і наш. Виявилося, що в державному будинку на одну дитину витрачається в три рази більше грошей, проте вона отримує в десять раз менше, ніж у нас.

Я написав заяву про те, що я позафракційний, але попросив незміно враховувати мою позицію. Ми будемо намагатися завершити це питання, щоб Юлію Володимирівну визнали як політв’язня, щоб усе стало на свої місця і було офіційно визнано, що її справа не має ніякого відношення до економіки, а є політичною розправою. Коли СБУ і прокуратура намагаються навісити на неї нові справи, стає не те смішно, а страшно, тому що таким чином на кожного громадянина України можна повісити, наприклад, голодомор. Кожну пружину можна дожати до землі, але дуже важко її утримати. Невідомо, в яку сторону вона полетить і куди вона тебе вдарить. Мені певною мірою навіть страшно від того, що зараз відбувається, а ще страшніше від того, що може відбутися. Я прихильник демократичного вирішення питань. Але те, що відбувається зараз, може довести до дуже страшних речей.

Коли я був у десятому класі, мені всі говорили, що відкрити приватне підприємство у 16 років, це нереально. Я відкрив і працював. У 19 років мені сказали, що я не зможу бути директором цукрового заводу із заборгованістю по зарплаті в 600 тис. грн. Лише за рік я показав прибутки в 1,5 млн грн., причому я нічого особливого не зробив – просто не крав. У 20 років з мене сміялися, що в такому віці не можливо стати міським головою. Я доказав, що можна не тільки стати міським головою, але й показати реальну позитивну роботу. Потім мені сказали, що прийшовши до Верховної Ради мене з’їсть система і мені треба буде ставати до державного корита і різати бюджет. Зараз після п’яти років роботи у Верховній Раді хай мені хоч хтось скаже, що я хоч копійку незаконно взяв із державного бюджету. Я чудово розумію, що в нашій державі важко робити правильні речі, набагато легше здатися і пливти за течією. Важко йти проти течії. Я ризикована людина, яка знає, що потрібно робити і як це потрібно робити!

Це ще один приклад шулерства Партії регіонів. Адже в Законі про вибори, який підтримала Верховна Рада, було сказано, що ця умова буде збережена. Це рішення є ударом по опозиції, тому що зараз стало набагато важче визначатися майбутнім кандидатам, адже до цього «сильні» кандидати могли б і список тягнути, і балотуватися по мажоритарним округам. Переконаний, що це тільки початок шулерства.

Звичайно. Я приїжджаю у своє місто Сквира (18 тис. населення) і прямо дивлюся усім у вічі. Коли я став мером, у нас не було гербу, не було меж міста, генплану. Була комунальна заборгованість більше 1 млн грн. Не було потрібних комунальних підприємств. За чотири роки, поки я працював там, місто перестало бути дотаційним, і стало віддавати 50% зароблених коштів у держбюджет. Ми закупили нові машини для вивозу сміття, бульдозери ті іншу техніку для ремонту доріг, ми провели освітлення. Зараз у Сквирі інший мер. Неприємно, коли приходе інформація, що у Сквирі всю техніку виставили на продаж, бо нерентабельно її утримувати. Росте заборгованість по зарплаті. Прикро.