Як заманеться

(за багаторічним та найсучаснішим досвідом пасажирів залізничних поїздів на митниці)

Конотопські дівки гарні
Відьмами були колись,
Їх новітні, бач, потомки
На кордоні розвелись!

Нишпорять оті нечисті
По валізах, гаманцях,
Курку тягнуть у бабусі,
Гнуть людей, неначе цвях.

Без закону і інструкцій
Вимагають навмання
Все, що відьмі заманеться,
Давлять всіх, мов жабеня.

І верзуть, ну, казна що,
Пасажирів всіх стращають,
Довідку якусь питають,
Долари за щось здирають.

Від цих відьом щуром тхне,
Розігнати б їх хрестом,
Розчавити, усмирити
Помелом або хлистом.

До перону шельми грішні
Простими ж були людьми,
Та в погонах — не бояться
А ні Бога, ні тюрми.