ПОЛЕ БИТВИ
Ніде фрукту впасти.
Не обійдеться без «перлів»
Не гріх вірша скласти.
Якась жінка наступила
Дідусю на ногу,
А той немічний та кволий
Зове на підмогу
— Ах ти стерво, закричала
Хворого дружина,
— Куди лізеш, чи не бачиш?
Старенький мужчина.
— Дід ваш,- мовить жінка жваво
Нехай сидить вдома.
Бо загрожує здоров’ю
Страшна перевтома.
— Стули пельку, заволала
«Друга половина».
— Бо в таких як ти, розумних
Є власна машина.
Золота поначіпляли,
В гаманцях зелені.
В таксі їхати не хочуть,
Нікчеми шалені.
В бій вступили всі присутні
Почулися фрази:
— Розпустилися нахаби,
Ще й такі зарази. —
Відчинилися дверцята
Зупинка – «Соборна».
Вийшли хутко баба з дідом,
Й жіночка моторна.
Враз всі люди впали в спокій,
Та занудьгували.
Бо такого кінця справи
Зовсім не чекали.
Без скандалів, та без сварок,
Нецікаво стало.
Скільки б їх не виникало,
Та все буде мало.