«ПОЛКОВНИКУ» ОСАДЧОМУ — 65!

На Покрову Святої Богородиці народився поет Віктор Макарович, для мене — просто Макарович. Теплого й світлого дня до літературно-мистецького центру «Світлиця», який уже понад 10 років діє при Буринській центральній бібліотечній системі, прийшли привітати друзі, колеги по перу та шанувальники його таланту.
Вірші почав писати ще в дитячому віці, а друкувати їх — тоді, коли на порозі з’явився 40- річний ювілей. У 1993 році ( спільно з письменником, поетом І.Житником) видав першу збірку віршів, книгу назвали «Бистрина».А потім, як мовиться, пішло й поїхало…І журнал «Перець» залюбки друкував його гуморески, і поезія у альманахах «Зерна», «Елегія» порадувала читачів. А три роки тому книга «Дві цариці» не просто здивувала, добряче вразила літературну Сумщину…
«У його поезіях витворюється різнобарвний світ мистецтва, в якому з дивовижною художньою майстерністю синтезуються в єдине ціле — безпосередні враження життя, символіка народного побуту, міфології і гумору, голос інтуїції та скарби знань, — що притаманно лише справжньому митцю», — так написано в передмові до книги.
Навчання в Сумському педагогічному інституті, де студенти з повагою його називали «полковником». «Якщо «полковник» сказав, значить, так і повинно бути…», — і ніхто не заперечував. Під час навчання він ще встиг з 1968 по 1970 роки відслужити в армії: «щоб стати справжнім мужчиною». Після навчання — 25 років директорства в селі Бурики, що в Буринському районі.
Про Віктора Макаровича Осадчого (для мене — Макаровича) можна розповідати й розповідати, але краще його почитати…

СПРАВЖНІЙ МУЖЧИНА
Справжнього мужчину
З інших вирізня
Не фізична сила
І не убрання.

Справжнього мужчину
Визнача не секс,
Не всесильні гроші
І не «Мерседес».

Визнача мужчину
Не краса вусів.
І не здатність тішить
Морем почуттів.

І не той мужчина,
Хто завжди й будь-де,
В горі чи нещасті
Вас не підведе.

Не стає той справжнім,
Кого зло не гне —
В справжнього мужчини
Це не головне.

Навіть, хто чесноти
В себе не ввібрав,
Справжнім чоловіком
Все — таки не став.

Бо мужчина справжнім
Лиш тоді стає,
Коли в нього поруч
Справжня жінка є!

ДВІ ЦАРИЦІ
Є коханка —
від слова кохання.
Є ще жінка —
від слова життя.
Та коханка —
таємне єднання,
А дружина — законне буття.

Десь у серці двоїстість таїться
І таяться двоїсті путі:
Одна путь —
то в коханні цариця,
Інша путь — то цариця в житті.

Як давно чоловікам відома
Ця роздвоєність у почуттях,
Бо цариця кохання — не вдома,
А яке без кохання життя!

Є бажання з коханкою бути
У гарячій любові удвох,
Але так, щоб і дім не забути,
Де дружина і діти, і Бог!

Та бувають і вдома ридання,
Крик і лайка, і бій, і виття…
Це, коли про царицю кохання
Дізнається…цариця життя!

З святом, Макаровичу!