Цуценя
— І якої масті буде твоє цуценя?
— Це не має значення — яке подарують, таке і буде. Єдине, що я замовила, — щоб воно було з великої породи.
— І все?! Мені, наприклад, подобається той чорний сусідський дог. І руда лайка з п’ятого поверху — в неї ще й очі блакитні…
— Мені теж, але головне в них — не колір, а очі! Бачив, як вони блищать?
— Припини! Комісії на висавці байдуже, як блищать очі у собаки — головне, щоб вона мала певні навички й відповідала стандартам. Згадай Бені — вівчарку, що третій рік поспіль займає другі місця…
— Отож-бо й воно, що другі! Ти бачив її очі? Готова присягнути, що господар її б’є.
— Гадаєш? Чому тоді вона така слухняна і навіть не намагається втекти?
— Боїться… Якби не боялася — давно б уже золото мала! А не тікає, бо собаки — дуже вірні створіння. А ще смиренні. Вона сприймає життя таким, яким воно їй дісталося, і любить свого господаря таким, який він є. Але… я б не хотіла собі таку собаку.
— Якось дивно: ти кажеш, що собака любить свого господаря, навіть коли той б’є, але ти не хочеш таку собаку? Вас, дівчат, не зрозумієш! Ти не хочеш, щоб твій цуцик тебе любив?
— Та ні! Звичайно, хочу!!! Але…
— Що «але»?
— Я хочу… Я хочу прокидатися вранці від дотику його мокрого носика і бігти на вулицю за будь-якої погоди. Я хочу, щоб він зустрічав мене зі школи, махав своїм маленьким хвостиком та припадав до землі, а потім ставав на задні лапки, намагаючись торкнутися моєї руки раніше, ніж я встигну до нього нахилитися. Я хочу, щоб він виріс великим і розумним, щоб міг захистити мене від лихої людини, а коли мені сумно — просто був поруч і зазирав у вічі, ніби кажучи: «Не плач! Все буде добре!»… Взимку він катав би мене на санчатах, а влітку ми гуляли б у лісі та купалися в річці.
— А як же виставки, місця, винагороди? Ти ж про це мрієш!
— Ні, я люблю виставки, бо тут багато собак. Але мрію я про друга, а не про бізнес!
— Одне іншому не завадило б, але то твоє діло… І все ж поясни: в чому різниця між тим чорним догом та вівчаркою Бені?
— Як це «в чому»? У господарі, звичайно!
— То чого ж ти хочеш, в решті решт?!
— … Бути гарним господарем!
— Це не має значення — яке подарують, таке і буде. Єдине, що я замовила, — щоб воно було з великої породи.
— І все?! Мені, наприклад, подобається той чорний сусідський дог. І руда лайка з п’ятого поверху — в неї ще й очі блакитні…
— Мені теж, але головне в них — не колір, а очі! Бачив, як вони блищать?
— Припини! Комісії на висавці байдуже, як блищать очі у собаки — головне, щоб вона мала певні навички й відповідала стандартам. Згадай Бені — вівчарку, що третій рік поспіль займає другі місця…
— Отож-бо й воно, що другі! Ти бачив її очі? Готова присягнути, що господар її б’є.
— Гадаєш? Чому тоді вона така слухняна і навіть не намагається втекти?
— Боїться… Якби не боялася — давно б уже золото мала! А не тікає, бо собаки — дуже вірні створіння. А ще смиренні. Вона сприймає життя таким, яким воно їй дісталося, і любить свого господаря таким, який він є. Але… я б не хотіла собі таку собаку.
— Якось дивно: ти кажеш, що собака любить свого господаря, навіть коли той б’є, але ти не хочеш таку собаку? Вас, дівчат, не зрозумієш! Ти не хочеш, щоб твій цуцик тебе любив?
— Та ні! Звичайно, хочу!!! Але…
— Що «але»?
— Я хочу… Я хочу прокидатися вранці від дотику його мокрого носика і бігти на вулицю за будь-якої погоди. Я хочу, щоб він зустрічав мене зі школи, махав своїм маленьким хвостиком та припадав до землі, а потім ставав на задні лапки, намагаючись торкнутися моєї руки раніше, ніж я встигну до нього нахилитися. Я хочу, щоб він виріс великим і розумним, щоб міг захистити мене від лихої людини, а коли мені сумно — просто був поруч і зазирав у вічі, ніби кажучи: «Не плач! Все буде добре!»… Взимку він катав би мене на санчатах, а влітку ми гуляли б у лісі та купалися в річці.
— А як же виставки, місця, винагороди? Ти ж про це мрієш!
— Ні, я люблю виставки, бо тут багато собак. Але мрію я про друга, а не про бізнес!
— Одне іншому не завадило б, але то твоє діло… І все ж поясни: в чому різниця між тим чорним догом та вівчаркою Бені?
— Як це «в чому»? У господарі, звичайно!
— То чого ж ти хочеш, в решті решт?!
— … Бути гарним господарем!
(13.03.2012)