Зокрема рентабельність ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» взагалі за 2011 р. складала мінус 0,5 %, а за перший квартал 2012 р. – мінус 0,7 %. Адміністративне регулювання справило колосальний негативний вплив на розвиток галузі. «По нашому підприємству чисті збитки за 2011 р. склали мінус 85 тис. грн., а вже в першому кварталі 2012 р. – мінус 20 тис. грн. Склалася ситуація, коли держава контролює тільки рівень цін, а ринок збуту хліба, як найважливішого для населення продукту, взагалі безконтрольний та не відповідає вимогам економічної конкуренції в площині рівних умов всіх виробників. Так, великі хлібозаводи, які раніше мали свій ринок збуту, встановлений ще за радянських часів, виробляють по 10-30 т хліба на добу. Вони зіткнулися з гострою проблемою виникнення приватних хлібопекарень, які мають на меті лише отримання прибутку будь-якими методами і контроль щодо них з боку держави повністю відсутній. Так, великі підприємства мають акредитовані харчові лабораторії, кожного дня контролюючи якість продукції. Приватні виробники використовують для покращення якості продукції різні хімічні добавки (для відбілювання борошна, збільшення об’єму виробу та інші), але вони не завжди відображають цю інформацію на етикетці, що в свою чергу дезінформує споживача. Застосування харчових добавок - чужорідних (зазвичай неїстівних) інгредієнтів харчових продуктів - вимагає суворої регламентації та спеціального контролю. Цю вимогу грубо ігнорують. Виходить, одні працюють за держстандартами (ДСТУ), а інші – за ТУ (технічними умовами), а є й такі, що взагалі на свій розсуд», - говорить голова правління ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» Геннадій КАЛЮЖНИЙ. На сьогоднішній день діяльність приватних виробників хліба ніхто не контролює – санстанції, лабораторії перевірки якості не здійснюють. Відкривалися приватні пекарні масово, без належного вивчення споживчого попиту. І дотепер більшість із них вважає розкішшю утримувати відділ технічного контролю — витратно. Вони поза впливом і професійних галузевих об’єднань. Своїм втручанням на ринок збуту хліба, зокрема виробництва ПАТ «Охтирський хлібокомбінат», приватні підприємці, які складають майже 70% конкурентів, (близько 20 фізичних осіб-підприємців), збуваючи здешевлену продукцію, демпінгують ціни, знижуючи об’єми виробництва місцевих виробників та сприяють зниженню наповнення бюджетів  регіонів. При цьому бюджет м. Охтирки має значний дефіцит фінансування, оскільки «тіньові» пекарні, ясна річ, працюють поза бюджетом, хоча гроші у  цьому секторі обертаються чималі.

- Чи не краще було б звільнити ринок від «тіньовиків»?

Геннадій Калюжний: Ми не проти малого приватного бізнесу, який також повинен бути якісним, — ми за легальність та рівні умови економічної конкуренції. Приміром, у Франції хліб традиційно печуть малі кустарі, і в Парижі знайти великий завод — проблема. Але там дорожать власним брендом.

- Малі пекарні відбирають споживачів за рахунок менших цін. Чи можуть великі підприємства змінити свою цінову політику?

- У минулому році, завдяки високому урожаю, ціни на борошно знизили  на 15—30%, й адекватного відступу зажадали від пекарів – зниження ціни на хліб на 15-30%. Але, згідно з розрахунками, відсоток зменшення ціни на борошно відповідає 0,6% ціни на хліб. Отже, галузі довелося поступатися вже власними прибутками. Крім того, вкрай тяжка ситуація складається на ринку енергоносіїв. Постійне зростання рівня цін на енергоносії являється одним з основних чинників підвищення собівартості продукції та зменшення рентабельності підприємств. Для прикладу, ціна на газ за 2011 р. зросла на 45%. Підприємства з причин гострої нестачі фінансових ресурсів не в змозі оновлювати основні фонди на більш енергоефективні та впроваджувати сучасні технології.

Можна було піти шляхом москвичів, які свого часу на п’ять років звільнили хлібопекарні від сплати податку на прибуток із правом використання цих коштів на технічне переоснащення. Створили позабюджетний централізований фонд, що оперував фінансами виключно хлібопідприємств, і тепер від результатів такого виваженого кроку «ахають» численні зарубіжні делегації. Водночас вітчизняна хлібопекарська промисловість за п’ятирічку перерахувала до бюджету стільки, що можна було б за рахунок галузевого інноваційного фонду оновити половину потужностей. Із бюджету не одержала й копійки. Хоча 70% устаткування на ладан дихає. Можна було звільнити хліб та хлібобулочні вироби від сплати ПДВ. 

- Як вдається триматися?

- Останнім часом виробники хліба, зокрема ПАТ «Охтирський хлібокомбінат», щоб виживати в складних економічних умовах, змушені везти свою продукцію в інші регіони, за 200-300 км, що суттєво впливає на собівартість хліба, враховуючи рівень цін на паливо, які на протязі року підвищуються в рази, вартість запчастин та перевезення. Незважаючи на ці заходи, середньодобовий виробіток по нашому підприємству невпинно падає. Так, згідно офіційних статистичних даних, за 2009 р. середньодобове виробництво хліба становило 12,1 т, за 2010 р. – вже 11,2 т, за 2011 р. - 9,7 т, а за 1 квартал 2012 р. – складає лише 7,7 т/добу. 

Просимо владу звернути увагу на гострі проблеми виробників хліба як місцевих товаровиробників і вплинути в міру своїх повноважень на ситуацію, що склалася на ринку хліба Сумської області, так як на даний час галузь перебуває на межі банкрутства.