Десь там далеко, а може близько
никають сни.
Там влітку - пекло, зимою слизько,
там хміль весни.
Туди з Морфеєм тихенько підем
блукати в снах,
геть до світанку сидіти будем
ми на дахах
казкових замків, а чи палаців
у сна плащах,
які порвуться і зникнуть вранці
ген у віках.
Висить над нами планет намисто,
зірки рясні.
Десь там самотньо, несамовито
никають сни.