Для тих, хто знає мене як гумориста чи автора пісень, хочу чесно зізнатися, чому мене раптом потягло на прозу. По-перше, не зовсім «раптом», адже після багатьох років у журналістиці і цей жанр мені зовсім не чужий. По-друге, якось узяв до рук книгу Пауло Коельйо «Подобно реке» і ще раз переконався, що у кожному випадку є своя закономірність. Тому якщо в гуморі своїм головним вчителем вважаю Павла Глазового, то блискучі замальовки його майже тезки, замішані на глибокій філософії людського буття, спонукали мене творити щось подібне.

Втім, наслідувати чийсь приклад зовсім не означає копіювати – в тому числі у літературі. На відміну від всесвітньо відомого бразильця, я знаходжу сюжети для міні-новел не у мандрівках, а зовсім поруч, з повсякденного життя земляків. Для яких, сподіваюсь, мої небайдужі спостереження, доповнені фантазією і висновками, будуть цікаві, а часом і корисні.

З любов’ю – автор.