ДВОЛИКИЙ  ЯНУС

Дванадцята година ночі:
На ланцюзі лютує   п е с,
С о в а   за байраком регоче
І   з о р і  падають з небес…

…В таку годину, –
чорну й глупу, –
В годину відьомства і чар
Сідаю я
в дідівську ступу –
І вилітаю крізь   д и м а р!

І в небі мчу!!
Мене чекає
Моя Гоморра і Содом!!!…
І я вже ратиць не ховаю –
Я мчу на шáбаш
до   в і д ь ó м !

Мені бажається хоч трохи
В бісівсько-чарівній імлі
Обняти ніжний стан Солохи
І політати на мітлі…

У мене вздовж тої дороги
Ніхто нічого не пита…
І там ховать не треба роги
І ікл, і ратиць, і хвоста!

Я сам  і люті вовкулаки,
І страхітливі упирі
Між хмар,
немов химерні птахи,
П’ємо горілку угорі!

…Забулася сім’я і хата,
І та Яга – моя нудьга,
Бо вже Солоха біснувата
По пеклу душу розтяга,
Де гроші і горілка, й карти!
Де відьми!…
Відьомки!!…
Відьми!!!…
…До третіх півнів жити варто
В дивáх  відьóмської  п і т ь м и!
………………………………
А вже, як півні проспівають, –
Я крізь димар назад вернусь:
Хвоста та ратиці сховаю
Та й…
тихо Богу помолюсь.