***
Коли бджола віддасть останній мед,
збере пилок на квітах пишнотілих,
а час пливтиме човником вперед —        
насправді вниз, і листям пожовтілим;

коли в садах не стане ні душі,
а одинока  птаха  шерхне в груші,
коли тужитимуть розхристані дощі,
й думки приб`ються берега, як мушлі;

діброви понесуть печаль, коли
передчуття  приходу заметілі,
а квітка для останньої бджоли
ще зберігатиме нектар в своєму тілі;

коли вода тремтітиме в ріці, 
бо наготу свою не обігріє, — 
моя рука замре в твоїй руці,     
неначе й ми от-от злетим у вирій.

1 вересня 2015