Я прямую прибережною до річки зоною,
як корабель що втратив орієнтир.
не знаю на що спиратися,
хоча ти й не один.
І ніби вартий життя кращого,
і ніби вартий спокійних снів.
та що ночі одна і та сама історія,
де тебе у полон вітер узяв.
Тож. набравши усієї сміливості,
затягнувши міцніш пояс ок.,
прямую до майдану вірності,
щоб сказати усе що зібрав.
та ось вулиця стала тихішою.
   невже я усе про...