До Дениса в село Бездрик
Прийшла телеграма.
Запрошує пана в Київ
Відома програма.

Назву шоу не чув зроду:
"Міняю я жінку".
Та кортіло чоловіку
Поміняти Зінку.

Замість неї цілий тиждень
Іншу буде мати.
Як же її день у день,
Треба називати?

Перебрав в умі всі назви:
"киця", "мушка", "пташка",
Може попадеться "язва",
Як у кума Глашка..

В телестудії зустріли,
Повели в кімнати.
Пояснили, що робити,
І як треба грати.

Ось і жіночка "новенька",
Бідова, пихата.
Віддає накази гучно,
Аж бринить вся  хата.

Захотілося страшенно
Додому тікати.
Не дай боже доведеться
Іще з нею й спати.

Вранці жінка до Дениса:
- А де наш сніданок?
Звикла я до кави в постіль
Кожний божий ранок.

Одягай швиденько кеди,
І мерщій до парку.
Прихопи велосипеди,
"Поганяєм"  зранку. -

Ледве живий від утоми
Прийшов Денис з парку.
Нема ніде й крихти їжі,
Випив всю заварку.

Жінка в салон подалася
Наводити вроду.
Нащо ти мені здалася?
Не знав тебе б зроду.

Бо за тиждень життя з нею
Протягну я ноги,
Більше жити зі "змією"
Не маю я змоги.

То ж побіг до режисера:
- Не хочу я грати,
Бо ще день, уб’ю  "мегеру",
Й попаду за грати.

Викресліть мене із шоу
"Міняю я жінку".
Ліпше буду шанувати
Свою рідну Зінку. -