ГОДИННИК

ось так
із кожним рухом стрілки глибша ніч
тіки так тіки так
почути в останнє слова пітьми
механічно
моє серцебиття у такт
тік так тік так
із кожним рухом заплутавшись сітями
у мене на руках час помира
стихає пульс розчинений у тиші
очам ввижається стара
молодості попіл шука між тріщин
кавове безсоння рух остаточно зник
і вже дитина з підлоги підійма
зламаний годинник
говорить голосом моїм пітьма: «...»

БІЛЬ

ще інколи тремтять вуста
на згадку про останні сльози
долонь криниця вже пуста
вже не напитись у дорозі
душі нема пустеля тіло
то болю шлях то гіркота
хоч серця сонце потускніло
і з розпачу випалює життя
не втратила і досі співчуття

ТОБІ

вдягни моє тепло
за тілом
місяць
в якому падає листя
і помирає осінь
звільняє місце
зимовій прозі
квитки птахів
перевіряє південь
на півночі останній дощ
у світло ліхтарів
пливуть кити
думки важкі
твоїх очей прозорість льоду
за тілом
вже забагато
холоду

ЗАПРОШЕННЯ

іду листям осені вулицею
мертві комахи в середині ліхтаря
жовтого світла розсіяна порція
на крила ночі чьорного пір`я
будинки заплакані дощ гратами
вона бажає моєї страти
довго ім`я забуватиме
"радій тіло втратив"
як сон вродливий
з очима темряви
іду прозорий
її запрошувати

ФОТОКАСТІНГ ДНІВ

кольорову плівку заклали у голову
двадцять років фотографував життя
найприємніше: вперше дивитись на дівку голу
і на те як щось розквіта
ще були мрії власних сюжетів
переважно переінакшували минуле
і зникав бруд з білих манжетів
і рахунок невдач рівнявся нулю
навмисно виймав негатив думок
засвітились на сонці – чисті...
бруд залишився лише підсвідомо
і дещо ще що звуть особистість
деякі спомини подавав до друку
видавали поштучно два на вечір для думи
один щоб розвіяв нудьгу
щоб хоч щось горіло в печі другий...

АПЛІКАЦІЯ

дощ до землі приклеює листя
аплікація осені в альбомі днів
безсоння то нехай виллється
у дощ у мені у вірші сумні

РІТАричний сон

якою наукою тебе пізнаю
на розум чи уяву тисну
коли я у думки пірнаю
до поцілунку не вистачає кисню
особливо особиста
ніби молитва до Бога
до того
висота
безодня навпаки
ми мрійники
окрилені пелюстками лілії
мандруєм океаном сну
я на хвилину
визерну
ще за очами ніч
цілуймося скоріш:-*