Гніді, і вороні, й булані,
В спокійнім тупоті копит,
Колгоспні коні вранці рано
Ідуть до річки воду пить.
Ідуть упевнено і строго,
Без шлей, вуздечок і підпруг,
І, переходячи дорогу,
Автобуса спиняють рух.
І він стоїть собі в покорі,
Мотором ревучи на них,
Таких собі звичайних коней,
Гнідих, буланих, вороних.
А ми до вікон припадали,
Мов надзвичайне щось знайшли,
А врешті, що ж такого сталось?
...Дорогу коні перейшли...