Дзвонарь піднявся на дзвінницю.
До Бога ближче. В небо очі.
І, похрестивши себе тричі,
Мотузку била взяв в правицю…

Зробив спочатку три удари,
А потім частий передзвін,
Або тридзвін, або дводзвін,
По черзі кожен – перебором…

У душу лине милозвучність:
Над містом велич Благовіста!
Мідь дзвона – то від Бога вісті
Про час,що плине і про вічність…

Було: скликав народ на віче,
На дзвін виходив подорожній.
І «красним» звався переможний –
В житті людському дзвін одвічно!