Прості слова не попадуть в просак
Та їх і не буває просто так.
Слова – вони  не просо і не жито,
Не підеш їх в сусіда попросити.
Слова у ступі не стовкти і не розвіять
Та, перш ніж випалити, треба їх просіять.
Якщо бажаєш словом бути ситим,
Просіюй їх не раз й дрібнішим ситом.
І навпростець простуючи полями,
Немов проспектами, засіюй їх словами.
І вкриють простирадлом ті слова
Весь світ і лиш одне „Овва!”
Почуєш звідусіль від простолюду
І не проспи як слава тобі буде
І на просценіум життя в убранні новім
Виходь у світ і просодичним словом
Буди усіх. Нехай вони проснуться.
І від прострації й від сну хай стрепенуться!