Оповідання Бабі Груні трохи за сто. Але вона каже, що ще поживе, бо має мрію. - Думаєте, я стара і вже несповна розуму? - каже сусідам, пригощаючи їх горячими, з печі, пирожками з сиром. - Та що ви, тітко Груня, - кричать їй сусіди, яким під вісімдесят, - ви ще нас усіх переживете. - Та й ви живіть довго, - махнула рукою баба Груня. - Я помру тільки тоді, коли здійсниться моя мрія. - А яка ж у вас мрія? - цікавляться сусіди, ласі до бабиних пиріжків. - А ось яка, - зітхнула вона, - хочу, щоб в кожній хаті був гранатомет, у кожної людини в Україні автомат, а біля кожного села ППО. - Отакої, - засміялися старі. - Та де ж ви бачили, щоб наша влада таке утворила? Вона себе тим ППО оточила та свої маєтки. - Ото ж бо, - відповіла баба Груня, - тому й мрію, щоб народ обрав таку владу, яка думає не про себе, а про народ. - Так не можна ж давати людям зброю, - з сумнівом заперечила молодиця років шестидесяти. - Понапиваються та потрощать одне одного. - А закон навіщо? - запитала баба Груня. - Під час воєнного стану ніякого алкоголю. Я б так зробила. - Отакої, - здивувалася молодиця, - як без алкоголю? Для нашого народу це головна радість. - Якщо б ви, бабо, стали президентом, - сказав дід Юрій, - і заборонили горілку, то в країні сталася би самогонна революція. Народ не гранатомети встановив би в кожній хаті, а самогонний апарат. - Даремно глузуєте, - відповіла баба Груня, - ось побачите, напишу президентську програму, і народ проголосує за мене! Усі присутні від тих зухвалих слів так зайшлися від сміху, що аж сльози полились. - Ой, бабо Груню, насмішили. І що будете робити, як станете президентом? - поцікавилися. - Я ж кажу - антиалкогольний закон і кожній хаті гранатомет. От дивіться! У багатьох країнах люди захищені, мають зброю. А що у нас? Десять років війна, а народ ніяк не захищений. Навіть у військових немає зброї, прості люди їм скидаються. А влада ні гу-гу. Тільки маєтки будують та зарплатню собі підвищують. - Це правда, зітхнули селяни, - але ж вони кажуть: критикувати владу не на часі. - Тоді ось що, - рішуче сказала баба Груня, - мою програму схвалюєте? - А чому б і ні, - відгукнулися старі. - Тож, я висуваю свою кандидатуру на посаду президента, підписуєте?