ПЮрЕ, литературный проектЕлена Чернова 13 июня 2023 в 12:33
У печері
Повесть
- Давай ще по пятьдесят, - сказала Степаніда, дістала з полиці дерев'яні чарочки, банку з консервованими огірками, налила з фляги самогон Вікі і собі.
- За перемогу! Якось воно буде, - сказала стара і вихилила чарочку. - Зараз палити піч не можна, бо орки на димок полізуть. Кашу вночі зваримо. А тепер слухай.
Степаніда розповіла, де вони знаходяться.
- Це місце знали ще наші прадіди, з сивої давнини. Ховалися у печері і від татар, турків та усіляких басурманів. Я тутички ховалася від німців, майже рік, поки наша армія село не визволила. Мати раз на тиждень приносила їжу. В печері переховувалися і в мирні часи, від негоди мисливці, грибники. З тієї нагоди за печерою селяни завше добре доглядали, і чистоту наводили, і піч склали, сінники намостили, посуд нанесли, стіл змайстрували, лавки. Є тут, як в місті кажуть, свій санузел. Печера має декілька рукавів. В одному з них є струмок, що б'є з землі і змиває, вибач, г..но. В іншому рукаві є струмок з питною водою. Навіть маленьке озеро маємо, можна митися. Але годі й думати, щоб никати по інших рукавах. Бо було таке, що дехто шалався направо-наліво і назад не повернувся. Казали, що печера начебто жива істота, спочатку приймає непроханого гістя, а потім стискає і розчавлює небораку. Ось таке розповідали наші діди, може лякали дітвору, щоб не швендяли, де не треба. А жити тут можна скільки завгодно. Температура нормальна - ні жарко, ні холодно. Добре, що ти прийшла. Разом - веселіше.
Вночі стара розпалила піч і зварила пшонну кашу, дістала з торбини сало, хліб, запалила свічку.
- Сідай, серденько, за стіл, час вечеряти.
В печері запасу їжі було, мабуть, на рік: на підлозі, полицях стояли консерви, закрутки, печиво, хлібини, цукор, крупи, овочі, фрукти, соки.
- Не дивуйся, дорогенька моя, я з чотирнадцятого року готувалася до вторгнення москальської орди. Згадала, як вісімдесят років тому, при німцях, сиділа в печері напівголодна і вирішила: на випадок навали русні зроблю собі і людям добрий запас харчів, щоб вистачило надовго.
- То ви знали, Степанідо Михайлівно, що Путін піде війною на всю Україну?
- Певна річ! У того пацюка ботексного на пиці написано, що він хоче знищити наш народ. А як він розмовляє з людьми, той карла сра..й? Я вперше як почула його вислів: "Замочим всех в сортире", то зрозуміла, що він бовдур, бандит і блатота. Бо так висловлюються лише шмарклі з нар.
Обстріли зовні ставали гучнішими.
- На село, падло, пруть, - сказала суворо Степаніда. - Бісяться, що народ не зустрічає їх хлібом і сіллю.
Вибухи лунали один за одним, нібито показово прицільно.
- Шмалять по кожній хаті. Це для кацапні валика розвага. Нічого не залишать від села, пі..раси.
Далі буде