Звісно, можливо, але для цього потрібно прикласти дуже багато зусиль. Я мав такі плани, навіть назву придумав, переговорив з відомими поетами та музикантами, які дали згоду на участь, але не знайшов поки що партнерів. Із міськрадою я не працюю з принципових міркувань, з ОДА після подій 30 листопада, звісно, також, хоча в «мирний» час ми мали успішні спільні проекти. Однак зараз будь-яке співробітництво з владою для мене неприйнятне.

У нас зявляються не тільки статті, але й реклама ПРУ. Краще брати рекламу від усіх політичних сил, ніж годуватися з долоні якоісь однієї. Думаю, такої «кишеньковості» нам би читачі не пробачили. Наразі, сьогодні, ми – незалежна від сторонніх преса, бо читачів ми сторонніми не вважаємо, вони – частина нашого колективу. Якби так не відбувалося, то ми б стали якоюсь вузькопартійною газетою, голосом опозиції та т.ін. А це неправильно, ми не пропагандисти, ми – дзеркало суспільства, а в суспільстві звучать різні голоси, і всі вони мають право бути почутими. Тим більше, коли опозиція стає владою, то до неї також виникають запитання.

Сьогодні – чорний день української журналістики і всього суспільства. Влада перейшла межу, і підозрюю, що дуже скоро багато хто з моїх колег опиниться за гратами.

Дуже дякую всім за запитання, я намагався бути відвертим та точним. Піду читати, що наприймала Верховна рада. Якщо Янукович підпише ці закони, відповідально заявляю – він злочинець. Він скоїв злочин проти українського суспільства. Ганьба йому!