5 грудня багато років тому (Фото+Відео)

ВС 05 декабря 2017 в 10:00
Великий лондонський смог і смерть Нельсона Мандели
339-й день року за Григоріанським календарем - до закінчення року залишилось 26 днів.
Іменинники - Архип, Валеріан, Максим, Михайло, Олександр, Петро, Прокіп, Филимон.
Міжнародний день волонтерів і добровольців, в Україні вдзначають День працівників статистики, Таїланді святкують День народження короля, а в Гаїті - День відкриття.
Головні події 5 грудня
• «Велика чистка», 1934
• Великий лондонський смог, 1952
• Леонід Кравчук - перший Президент України, 1991
• Будапештський меморандум, 1994
• Помер Нельсон Мандела, 2013

64 до н. е. - За постановою сенату, але без формального судового рішення у Римі страчені змовники, що підтримали Луція Сергія Катіліну у його спробі повалити Римську республіку і обмежити владу сенату. Змова була розкрита Цицероном у жовтні 63 р. до н.е. Наступного року у битві при Пісторії загинули і керівники змови - Катіліна і Гай Манлій.

Середні віки
1492 - Під час своєї першої експедиції Христофор Колумб відкрив острів Санто-Домінго (тепер Гаїті). Перед цим він відкрив Багамські острови.
1560 - Після смерті французького короля Франциска II його спадкоємцем став неповнолітній брат Карл IX. Як і за Франциска II, регентом залишилась королева-матір Катерина Медічі.

Нова історія
1766 - Антиквар Джеймс Крісті, колишній морський офіцер, провів свій перший аукціон у Лондоні. Сьогодні аукціонний дім Christie’s належить французькому мільярдеру Франсуа Піно. Christie’s має свої офіси в 31 країні світу і проводить більше 450 торгів щорічно.
1917 - У Києві відкрито Українську державну академію мистецтв. Першим її ректором став український графік Георгій Нарбут (1886—1920).
1933 - Після того як Юта стала 36-м штатом, який ратифікував 21-у поправку до Конституції, «сухий закон» у США був відмінений. Закон, що забороняв виробництво, продаж і перевезення алкоголю був прийнятий у січні 1919 року і набув чинності в січні 1920 року. На рівні окремих штатів обмеження залишались до 1948 (Оклахома, Канзас) чи навіть 1966 (Місісіпі) року.

1934 - В центральному органі партії більшовиків газеті «Правда» опублікована урядова постанова «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік», яка дала старт масовим репресіям, котрі почались із пошуку ворогів народу серед різноманітних «антипартійних угрупувань» і за кілька років переросли у тотальний терор усього суспільства.

    Підготовка до великих чисток в середовищі парії більшовиків почалась задовго до вбивства Сергія Кірова, яке було використане як привід для початку масових репресій щодо опозиції, - 10 липня 1934 року був створений союзний Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС) на чолі із Комісаром держбезпеки 1-го рангу Генріхом Ягодою, до складу якого увійшли НКВС РРФСР і Об'єднане державне політичне управління (ОДПУ) СРСР, а 5 листопада - Особлива нарада при НКВС, позасудовий орган, який мав повноваження розглядати кримінальні справи за звинуваченнями в суспільно небезпечних злочинах і виносити вироки за результатами розслідування.
   Дізнавшись про загибель Кірова 1 грудня, Йосиф Сталін в колі найближчих соратників, навіть не чекаючи початку розслідування, звинуватив у замаху т. зв. «зінов'євську опозицію» і того ж дня власноруч підготував постанову уряду щодо слідства у справах терористичних організацій, яке мало проводитись за спрощеною процедурою, зокрема, дозволялось заслуховувати справи без присутності обвинуваченого, без участі обвинувачення та захисту, заборонялись касаційні оскарження, а виконання вищої міри покарання мало здійснюватись негайно після винесення вироку.
   В ніч на 2 грудня Сталін прибув у Ленінград у супроводі Голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова, наркома оборони Климента Ворошилова, секретаря ЦК ВКПБ(б) Андрія Жданова, який через кілька днів став наступником Кірова на посту голови обкому партії, генерального прокурора СРСР Андрія Вишинського, голови Контрольної партійної комісії при ЦК ВКП(б) Миколи Єжова, Генріха Ягоди та його заступника Якова Агранова і особисто допитав вбивцю Кірова Леоніда Ніколаєва, вислухав прибиральницю одного із районних відділів НКВС Волкову, яка, за її словами, разом з Ніколаєвим ходила в німецьке посольство, де той отримав 25 тисяч рублів, і наказав заарештувати п'ятьох чекістів, які втратили пильність і не дослухались до "сигналів" від простих трудящих.
Генеральний комісар держбезпеки СРСР
Генріх Ягода (Енох Гершенович Єгуда)
зі своєю дружиною і заступником прокурора Москви
Ідою Лейбівною Авербах
(племінницею першого голови ВЦИК Якова Свердлова),
1935 рік.
Вони обоє були розстріляні в 1938 році
з різницею 3 місяці у Москві
.
   Після повернення до Москви Сталін віддав наказ оприлюднити, підготовану ним 1 грудня постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік», яка не обговорювалася ні на Політбюро ЦК ВКП(б), ні урядом і навіть не була підписана головою уряду Михайлом Калініним.
   5 грудня 1934 року вона була надрукована в центральному органі партії більшовиків газеті «Правда» і разом із «Закритим листом ЦК ВКП(б). Уроки подій, пов’язаних із злодійським вбивством товариша Кірова», надісланим 18 січня 1935 року у всі партійні організації СРСР, дала старт масовим репресіям, названим у народі «Кіровським потоком», - розпочавшись як переслідування «контрреволюційної діяльності антирадянської групи Зінов'єва-Каменєва», справа Кірова переросла у чистку компартійного апарату, переслідування різноманітних «антипартійних угрупувань», які вперше кваліфікувались як терористи і вороги народу, що підлягали безжальному знищенню.
   Для прискорення судочинства 27 травня 1935 року наказом НКВС СРСР у республіках, краях й областях були організовані т. зв. «трійки» з числа представників НКВС, регіонального партійного керівництва і прокуратури, які виносили позасудові рішення. Чистка ВКП(б) тривала до кінця 1936 року і торкнулась 36% з майже 2 мільйонів її членів, половина з яких була виключена з партії, а решта була розстріляна або засуджена на різні терміни ув'язнення: єдиним вцілілим членом Політбюро 1917 року залишився лише сам Сталін (Лев Троцький був висланий з країни у 1929 році), із його постреволюційного складу із семи чоловік залишились живими лише двоє, а із 1966 делегатів XVII «З'їзду переможців» ВКП(б), що відбувся в 1934 році, 1108 було арештовано й більшість із них розстріляні.
   Жертвою розв'язаного терору став і головний виконавець волі Сталіна Генеральний комісар держбезпеки СРСР Генріх Ягода - 4 квітня 1937 року він був заарештований за звинуваченням в участі в «правотроцькістському блоці» і через рік розстріляний. Призначений замість нього наркомом внутрішніх справ Микола Єжов очолив наступний етап загальнодержавного терору, який торкнувся всіх верств населення і жертвою якого стало майже 2,5 мільйони чоловік.

1936 - В останній день роботи VIII надзвичайний з'їзд Рад СРСР прийняв нову конституцію країни ("сталінську"), яка була проголошена вершиною "соціалістичної законності" і "хартією вільностей, якої не знало людство" (письменник Олексій Толстой). Сталін і його послідовники стверджували, що нова конститція знаменує собою перемогу соціалізму - "початкової фази комунізму". Прийнята в самий розгар репресій сталінська конституція проголошувала основні демократичні права і свободи, які насправді нехтувались органами влади і каральною системою. Цього ж дня Казахська і Киргизька автономні республіки були перетворені в союзні республіки.
1936 - Казахська та Киргизька автономні республіки у складі Російської Федерації були перетворені на союзні. Водночас у складі РРФСР утворилися нові автономні республіки: Комі АРСР, Марійська АРСР, Північна Осетія, Кабардино-Балкарія та Чечено-Інгушетія.

Новітня історія
1952 - Великий смог почав окутувати Лондон і розсіявся лише 9 грудня. Це стало справжньою катастрофою, в результаті якої померло понад 4 тисячі чоловік і на думку багатьох стало відправною точкою для початку сучасного природоохоронного руху.

   Через різке похолодання жителі Лондона у більшій кількості, ніж раніше, стали використовувати вугілля для опалення, низька якість якого привела до зростання кількість викидів діоксиду сірки у повітря. Приблизно в цей же час завершилась заміна міського електротранспорту на дизельний. Все це привело до того, що концентрація продуктів спалювання у повітрі досягнула надзвичайно високої концентрації. На ранок 5 грудня "притиснутий" зверху холодним повітрям смог оповив місто на площі у десятки квадратних кілометрів.
  У місті був обмежений рух транспорту, відмінені концерти. 7 грудня в Лондоні практично було не видно сонячного світла, а в ряді районів видимість знизилась до 5 метрів. Після кількох великих аварій, в тому числі і залізничних, всі перевезення у місті були заборонені.
   Але найгіршим чином смог вплинув на людей - у них було затруднене дихання, отруйні речовини в повітрі викликали блювоту і втрату свідомості; респіратори не рятували ситуацію. З 6 по 8 грудня був зафіксований сплеск смертей уві сні і масова загибель домашніх тварин. Точної статистики нема, але, якщо порівнювати з кількістю смертей у аналогічний період попереднього року, то з 5 по 8 грудня від смогу в місті померло щонайменше 4 тисячі чоловік (за деякими оцінками до 8 тисяч), в основному діти та літні люди. Ще близько 8 тисяч померли у найближчі тижні після смогу.
   9 грудня вітри розігнали смог. Після цього інциденту британський уряд прийняв жорсткіші норми по забрудненню повітря, і закликав людей відмовитися від використання вугілля; були прийняті нові екологічні стандарти («Закон Лондона» 1954 р., «Про чисте повітря» 1956 р.), направлені на обмеження споживання деяких видів палива в побуті та промисловості. Що, однак, не вберегло кілька сотень міщан під час аналогічної трагедії 1962 року.


1971 - У Буенос-Айресі (Аргентина) відкрили пам'ятник Тарасові Шевченку.
1978 - З метою підтримати прорадянський режим Нурмухамеда Теракі, що у квітні захопив владу в Афганістані, Радянський Союз підписав "Договір про дружбу", зобов'язавшись протягом 20 років надавати керівництву Афганістану військову та економічну допомогу. Це, однак, не врятувало Теракі, який у вересні 1979 року був убитий членами Комуністичної партії. А ще через два місяці розпочалась радянська інтервенція в Афганістан.
1984 - Едді Мерфі почав роботу над своєю першою головною роллю і кіно - у фільмі "Поліцейський з Беверлі-Хіллз" він виконав роль детектива Алекса Фоулі.

1990 - Пісня Вітні Х'юстон "I'm Your Baby Tonight" вийшла на перше місце чарту Billboard.


Наш час
1991 - У Верховній Раді пройшла інавгурація Леоніда Макаровича Кравчука, який чотири дні перед тим переміг на перших демократичних виборах і став першим Президентом України. Цього ж дня Головою Верховної Ради України обрано Івана Плюща.
1994 - У зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у Будапешті підписано меморандум про надання Україні гарантій безпеки з боку ядерних держав — США, Великобританії та Росії.
2000 - Назавжди зупинено 3-й реактор Чорнобильської АЕС. ЧАЕС назавжди припинила генерацію електроенергії.
2001 - Розпочався перший Всеукраїнський перепис населення. Загальна кількість населення України в 2001 році становила 48 млн. 457 тис. осіб (міського - 67,2%, сільського - 32,8%; чоловіків - 46,3%, жінок - 53,7%); на території країни проживало 37541,7 тис. українців (77,8% від загальної кількості).
2009 - В Пермі в нічному клубі «Хромая лошадь» сталась найбільша за кількістю жертв пожежа в Росії - із-за необережного використання піротехніки загинуло 156 із близько 300 людей, які знаходились на святкуванні 8-ї річниці з дня відкриття клубу.
2013 - На 95-у році життя помер Нельсон Мандела, перший темношкірий президент Південно-Африканської Республіки.

2013 - Петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.


Народились 5 грудня
1803 - 27 липня 1873, Федір Іванович Тютчев, російський поет (Весенняя гроза, Умом Россию не понять, Я встретил вас).
1820 - 3 грудня 1892, Афанасій Афанасійович Фет (Шеншин), російський поет.
1927 - 13 жовтня 2016, Пхуміпон Адульядет (Рама ІХ Великий), король Таїланду з династії Чакрі (1946-2016 рр). 90 років з дня народження.
1867 - 12 травня 1935,  Юзеф (Клеменс) Пілсудський, польський політик, маршал, член Польської соціалістичної партії, тимчасовий Начальник Держави (1918), Начальник Держави (1919-22 рр.), прем'єр-міністр і міністр військових справ (1926-28 рр., 1930-35 рр.). 150 років з дня народження.
1878 - 22 липня 1944, Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба), український поет (З журбою радість обнялась, По дорозі в казку, Чужина, Перезва).
1901 - 15 грудня 1966, Волт Дісней (Волтер Еліас Дісней), американський художник-мультиплікатор, режисер, продюсер (перший кольоровий мультфільм), бізнесмен, творець "Діснейленду", лауреат 48 "Оскарів".
1901 - 1 лютого 1976, Вернер Гейзенберг, німецький фізик, один із творців квантової механіки, лауреат Нобелівської премії (1932).
1931 - 6 березня 1980, Григір Михайлович Тютюнник, український письменник-прозаїк («Вогник далеко в степу», «Климко», «Дванадцять місяців»).
1932 - Літл Річард (Річард Вейн Пеннімен), американський рок-музикант, один із основоположників рок-н-ролу (Good Golly Miss Molly, Tutti Frutti, Slippin’ and Slidin’, Long Tall Sally, Rip It Up, Ready Teddy, The Girl Can’t Help It, Lucille, Keep a Knockin’). 85 років з дня народження.

1946 - Хосе Каррерас, іспанський оперний співак (тенор).


1959 - Олександр Владиленович Ярославський, український підприємець, громадський діяч.
1966Патрісія Каас, французька естрадна співачка.

1974 - Ельбрус Сосланович Тадеєв, український борець, чемпіон світу, чемпіон Олімпійських ігор (2004); політик.


Померли 5 грудня
1560 - Франциск II (Франциск Валуа), король Франції (1559-1560 рр.), король-консорт Шотландії (1558-1560 рр.); син короля Франції Генріха II і Катерини де Медичі, брат королів Франції Карла IX і Генріха III. 457 років тому, в 16 років (нар. 19 січня 1544 р.).

1791 - Вольфганг Амадей Моцарт, австрійський композитор, представник віденської класичної школи ("Дон Жуан", "Чарівна флейта", "Весілля Фігаро"), автор понад 20 опер, 50 симфоній, фортепіанних концертів, камерних творів, мес. 226 років тому, в 35 років (нар. 27 січня 1756 р.).


1870 - Александр Дюма-батько, французький письменник (Три мушкетери, Граф Монте-Крісто, Королева Марго). 147 років тому, в 68 років (нар. 24 липня 1802 р.).
1881 - Микола Іванович Пирогов, російський хірург і анатом, природодослідник. 136 років тому, в 71 рік (нар. 25 листопада 1810 р.).
1891 - Педру II (Педру Браганса), другий і останній імператор Бразилії (1831-89 рр.). 126 років тому, в 66 років (нар. 2 грудня 1825 р.).
1926 - Клод Моне, французький живописець, основоположник імпресіонізму (Враження - схід сонця, Поле маків, Водяні лілеї). 91 рік тому, в 86 років (нар. 14 листопада 1840 р.).
1973 - Роберт Вотсон-Ватт, шотландський фізик, винахідник радара (1935) і системи радіолакаційного виявлення літаків. 44 роки тому, в 81 рік (нар. 13 квітня 1892 р.).
1974 - П'єтро Джермі, італійський кінорежисер (В ім'я закону, Розлучення по-італійськи). 43 роки тому, в 60 років (нар. 14 вересня 1914 р.).
1983 - Річард Олдріч, американський кінорежисер (Содом і Гоморра, Брудна дюжина, Хлопець з Сан-Франциско). 34 роки тому, в 65 років (нар. 9 серпня 1918 р.).
2008 - Алексій II (Олексій Михайлович Рідігер), єпископ Російської Православної Церкви, 15-й патріарх Московський (з 1990 р.). 9 років тому, в 79 років (нар. 23 лютого 1929 р.).
2012 - Дейв Брубек, американський джазовий музикант, композитор (Take Five: "Jazz Goes to College", "Dave Brubeck at Storyville", "Two Generations of Brubeck", "All the Things We Are"). 5 років років тому, в 92 роки (нар. 6 грудня 1920 р.).
2012 - Оскар Німейр, бразильський архітектор, автор плану забудови штучно створеного міста Бразиліа. 5 років років тому, в 105 років (нар. 15 грудня 1907 р.).

2013 - Нельсон Мандела, борець за права людини (відбув 28 років ув'язнення за свої переконання), перший чорношкірий президент Південно-Африканської республіки (1994-1999 рр.), лауреат Нобелівської премії миру (1993). 4 роки тому, в 95 років (нар. 18 липня 1918 р.)

   Нельсон Мандела народився 18 липня 1918 року неподалік міста Мтата у Східно-Капській провінції ПАР у сім'ї нащадків правлячої династії однієї з народностей групи народів банту. У батька Мандели було чотири дружини, які народили йому тринадцять дітей (чотирьох синів і дев'ять дочок). Мандела, який народився від його третьої дружини, був названий Холілалой («Пустун») і став першим в сім'ї, хто пішов до школи, де він у перший же день отримав від учительки англійське ім'я - Нельсон.
   Після здобуття неповної середньої освіти і закінчення коледжу, Нельсон в 1939 році вступив до університету, з якого був відрахований наступного року за участь у студентському страйку. Переїхавши до Йоганнесбург, Мандела працював сторожем, клерком в юридичній конторі і 1942 році заочно отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук в Південно-Африканському університеті, після чого в 1943 він почав вивчати право в Університеті Вітватерсранда. Так його і не закінчивши, Мандела захопився ліберальними і радикальними африканістськими ідеями.
   У квітні 1944 року Нельсон Мандела вступив до Африканського національного конгресу (АНК), партії, яка проголошувала своєю метою ліквідацію режиму апартеїду, боротьбу за демократичне перевлаштування суспільства. Після перемоги на виборах 1948 року Національної партії африканерів, яка підтримувала політику апартеїду, Мандела став брати активну участь у політичному житті країни, а в 1952 році став одним з організаторів кампанії непокори, що проводилася з ініціативи АНК. В цей же час розробив так званий «план М» на випадок діяльності АНК у підпіллі в разі заборони владою; в 1955 році брав участь у створенні Хартії свободи, в якій були викладені основні принципи побудови вільного і демократичного суспільства в Південній Африці. Хартія свободи стала головним програмним документом АНК та інших політичних організацій Південної Африки, які боролися проти режиму апартеїду.
   5 грудня 1956 Мандела і ще 150 осіб були заарештовані владою з пред'явленням звинувачень у державній зраді. Головним пунктом звинувачення стала прихильність до комунізму і підготовка насильницького повалення влади. Результатом судового процесу, що тривав до 1961 року, стало виправдання всіх обвинувачених. Після звільнення Мандела, розчаруваний в ненасильницькій боротьбі з режимом апартеїду, став одним з організатором і очолив збройне крило АНК, яке займалось саботажем, готувалось до партизанської війни з урядом і проводило диверсії та терористичні акції. За це АНК був оголошений терористичною організацією і 5 серпня 1962 року, після 17 місяців переховування, Мандела був заарештований і через півроку засуджений до п'яти років тюремного ув'язнення.
   Наступного року Мандела в числі інших лідерів АНК був заарештований за звинувачення в організації диверсій з метою знищення об'єктів водо-, електро-та газопостачання, співпраці з Комуністичною партією і розробці плану введення в Південну Африку іноземних військ. 12 червня 1964 року він був засуджений до довічного позбавлення волі. Мандела відбував свій термін на острові Роббен поблизу мису Доброї Надії, де він пробув наступні вісімнадцять із двадцяти семи років ув'язнення. Перебуваючи в ув'язненні в одиночній камері в'язниці, Мандела заочно отримав ступінь бакалавра юридичних наук Лондонського університету і здобув світову популярність як безкомпромісний борець з апартеїдом.
  
   Під тиском міжнародних ЗМІ у лютому 1985 році президент ПАР Пітер Бота запропонував Манделі звільнення в обмін на «беззастережну відмову від насильства в якості політичної зброї». Мандела відхилив пропозицію зі словами «тільки вільні люди можуть вступити в переговори. В'язень не може укладати договори». Протягом наступних кількох років режим утримання Мандели був значно послаблений, а 11 лютого 1990 року, після підписання президентом ПАР Фредеріком де Клерком указу про легалізацію АНК та інших рухів проти режиму апартеїду, Мандела вийшов на свободу. У день свого звільнення він виступив з промовою перед нацією, в якій заявив про зацікавленість у мирному врегулюванні розбіжностей з білим населенням країни, проте дав зрозуміти, що збройна боротьба АНК не закінчена.
  Після свого звільнення Мандела повернувся на посаду лідера АНК, і в період з 1990 по 1994 років партія брала участь у переговорному процесі щодо скасування режиму апартеїду, результатом чого стало проведення 27 квітня 1994 року перших загальнонаціональних демократичних виборів на загальнорасовій основі. У 1993 році Мандела і де Клерк разом були удостоєні Нобелівської премії миру. Незважаючи на це, відносини між політиками часто носили напружений характер.
   На парламентських виборах 1994 року 62% голосів отримав АНК, і 10 травня 1994 року Мандела, який очолював АНК, офіційно вступив на посаду Президента ПАР, ставши першим чорношкірим жителем ПАР на цій посаді; лідер Національної партії де Клерк був призначений першим заступником Мандели. Перебуваючи на посаді Президента ПАР по червень 1999 року, Мандела домігся міжнародного визнання за свій внесок у досягнення національного та міжнародного примирення.
   До липня 2008 року Манделі і членам АНК був заборонений в'їзд до США (за винятком права на відвідування штаб-квартири ООН в Нью-Йорку) без спеціального дозволу державного секретаря США з огляду зарахування АНК колишнім урядом ПАР до терористичних організацій. У червні 2013 року Нельсон Мандела потрапив у лікарню з рецидивом легеневої інфекції, від якої помер 5 грудня 2013 року.

 
57
Комментариев
0
Просмотров
7031
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.