11   квітня  у  приміщені незалежної медіаплатформи  «Вільна», що на вулиці Воскресенська у місті Суми, відбулася зустріч з автором документального  фільму «Вірую. Слово капелана»  військовим капеланом 3 батальйону тероборони "Воля" (м. Львів) отцем Орестом (Роман Сало), а також  тими, хто був безпосереднім учасником подій, про які йдеться у стрічці: військовим 27 сумської артбригади у запасі, нині волонтером Олександр Куришко та військовослужбовцем цієї ж бригади  Юрієм Кириченко.

Основу фільму складають інтерв’ю, архівні відеоматеріали та фотографії, а також  щоденникові записи, що  відтворюють події  російсько-  української війни, які  пов’язані із загибеллю, внаслідок обстрілів з території Росії,  17 бійців  27 артбригади під час подій, які відбувалися у вересні 2014 року під селищем Побєда Новоайдарського району. Дані матеріали були зібрані отцем Орестом. На підставі них було видано його книгу «Прагнення волі»,  яку  презентували  16 вересня минулого року у місті  Львові, а також багатьох містечках Львівщини, Івано-Франківщини,  Луганщини і Сумах. В зв’язку з тим, що описані в ній події маловідомі людям і у них іноді не має коштів, щоб її придбати, або бракує часу, щоб прочитати, виникла ідея відзняти документальний фільм «Вірую. Слово капелана». Його зйомки тривали майже півроку, а деякі кадри навіть доопрацьовувались, коли отець Орест перебував у дорозі до нашого міста. Вперше в Україні його презентували саме у Сумах, оскільки 15 загиблих бійців, про яких йдеться у фільмі були нашими земляками. З цієї нагоди і відбулася зустріч з автором та очевидцями і безпосередніми учасниками тих трагічних подій. У ньому йдеться про факти російського вторгнення в Україну та застосування  російської зброї, від якої загинули наші солдати.  Цим фільмом автор поставив ціль  показати, як насправді відбувалися події, про які у ньому йдеться. Один з їх очевидців, колишній військовий Олександр Куришко  наголосив,  що презентація  відбувається саме зараз,  оскільки у ці дні 13 квітня 2014 року під Славянском внаслідок дій диверсантів і найманців  загинув перший український військовий Геннадій Бириченко. Автор фільму - отець Орест - зазначив про те, що як служитель церкви, не мав змоги приймати участь у військових діях. Проте у нього було дуже велике бажання словом, порадою підтримати наших бійців, тому він отримав дозвіл від Генерального штабу та  був направлений під Луганськ, де і розпочалися події, відтворені у його фільмі. Вони стосуються  3 вересня 2014 року, коли по базовому табору, де знаходилися українські бійці із системи залпового  вогню «Смерч» вівся обстріл з боку російської території, внаслідок якого загинуло 17 наших бійців, з них 15 із 27 сумської арт бригади. Це зовсім молоді хлопці у віці від 18 до 37 років. Серед усіх військових, які перебували у таборі вціліло тільки 3 бійців. Одним з них був і присутній на зустрічі військовослужбовець 27 бригади Юрій Кириченко, який майже 3 години знаходився без свідомості під землею з обмеженим запасом кисню і лише завдяки товаришу, який також вцілів та відкопав його, він залишився в живих. На зустрічі наголошувалося, що в основу фільму покладено унікальні записи, зроблені на телефон представниками батальну тероброни «Воля» (м. Львів), які в цей час  під’їжджали до військового табору та зняли ці жахливі події. Крім того, найманці хизуючись виклали в Інтернет відео, яке також перехопили автори фільму. Цікавим фактом є те, що католик за вірою отець Орест, на місці, де загинули наші бійці збудував разом з небайдужими людьми православну капличку та хрест, на якому закарбовані прізвища наших бійців, щоб залишити у пам’яті поколінь спогади про ці події та ім’я героїв і помолитися за них.  Багато епізодів фільму зачіпають струни душі. Зокрема про те, як наш боєць вчить дітей селища молитися, оскільки до цього вони взагалі про це нічого не знали.  Крім того, розповіли автори фільму і про те, як деякі мешканці окупованих територій   так увірувалися у  дезінформацію країни-агресора про бандерівців, що сприймали її за чистої води  правду та з великим подивом дивилися на бійця батальйону «Воля» (м. Львів), який поділився з ними усіма продуктами, що мав при собі. А ще очевидець подій Олександр Куришко розповів, як місцевий житель з великою повагою віднісся до того, як наші бійці не залишали навіть мертвих своїх товаришів, а знаходили на полі бою і ховали, віддаючи їм останню шану.  

Цей фільм був знятий на кошти волонтерів. Наприкінці зустрічі було відтворено кадр з фільму, де звучить пісня «Назавжди» бійця 27 Сумської артбригади Андрія Фоменка, яку він присвятив загиблим товаришам, зазначаючи, що пам'ять про них залишиться навіки і наголошуючи на скорій перемозі над країною - агресором, яка обов’язково скоро настане. А  12 квітня у конгрес-центрі СумДУ фільм «Вірую. Слово капелана» було представлено широкому загалу.

Роман Сало (отець Орест), автор фільму «Вірую. Слово капелана»:
«Головною метою та ідеєю фільму є показати, як війна виглядає зсередини та якою вона є насправді. При його створенні використовувались  архівні  відео і  фото матеріали,  які ми самі знімали, а також  інтерв’ю і свідчення.

безпосередніх очевидців і мої щоденникові записи. Цей фільм є документальним  та вперше в Україні буде презентовано саме у Сумах, потім у Львові і Києві. Ми почали роботу над ним з кінця листопада – початку грудня минулого року, а останні кадри доопрацьовувались, коли я вже їхав до Сум. В афіші фільму ми поставили його для глядача, який старше за вісімнадцять. Крім того, він буде цікавим для всіх небайдужих. Ми також будемо раді, якщо нам запропонують показати його у кінотеатрах.