У Суми з візитом завітав Валентин Терлецький – відомий письменник, поет, журналіст, музикант, лідер рок – гурту «Декаданс», ведучий телепрограм «Козацька звитяга», автор книг поезії «Ключи от сумерек», «Небесний оркестр», а також романів «Рок-н-рол, стакан, кохання», «Хроніки міських божевільних», «Хмарочос», «В. І. Н» та інших. Ця людина – талановита особистість, творчість якої заряджає позитивною енергетикою, дарує море вражень та нікого не залишає байдужим.
14 грудня у вільному просторі «Розумний Хаб » відбулась презентація його книги «В. І. Н.». Вона вийшла у світ у 2017 році, надрукована видавництвом «Кальварія», українською мовою у жанрі журналістського розслідування та має 160 сторінок. Над цим романом автор працював 6 років. Головна його мета – подолати байдужість людей. Автор зазначив, що книги він друкує за кошти від виграшу в міжнародних та національних конкурсах з літератури, а також розповів про своє творче життя і виконав музичні композиції з репертуару групи "Декаданс" (існує з 1992 року, ідея створення належить Валентину Терлецькому).
r: Вкотре Ви у Сумах, чи змінилося наше місто з Вашого першого візиту?
В. Т.: Суми я відвідую втретє, перед цим був у 2014 році. Мені дуже подобається Ваше світле, компактне місто, тут так легко дихається, можливо у мене таке відчуття після нашого індустріального міста Запоріжжя, де я народився і в якому живу.
r: В якому місті пройшло Ваше дитинство, що більш за все запам’яталося з нього?
В. Т.: Моє дитинство пройшло у індустріальному Заводському районі Запоріжжя. Там мої батьки і зараз живуть. Дитячі роки були сповнені веселощів, пустощів, ігрищ. Але були і свої особливості. Ми хлопцями таємно від батьків їздили на заводи за гільзами, за патронами, навіть гранати там знаходили, які завозилися на утилізацію, тобто дитинство у мене було заводське.
r: В яких містах України Ви ще побуваєте з презентацією роману «В. І. Н.»?
В. Т.: Роман «В. І. Н.» вийшов у світ ще у вересні і вперше був презентований на форумі видавців у Львові. Звідти з цією книгою я проїхався кількома містами Західної України: Луцьк, Тернопіль, Івано-Франківськ і Рівне. Презентація у місті Києві відбулась 13 грудня, у Сумах 14 грудня, а у рідному Запоріжжі за бажанням поціновувачів моєї творчості відбулось вже три її презентації.
r: Чи привозите Ви зі своїх подорожей ідеї для свої книг та творчості?
В. Т.: Так звичайно подорожі дуже сильно надихають мене на творчість. Зміна обстановки, атмосфери, навіть зміна повітря, коли зовсім по іншому дихається, а також нові люди, інші обличчя. Я дуже люблю мандрувати, колись в житті мені випала нагода і я багато мандрував Європою, звідки я також привозив ідеї для своїх книг.
r: В яких містах України Ви подорожували та де хотілося ще побувати?
В. Т.: В Україні мені легше назвати, де я не був. Наша країна – багата, цікава та різноманітна. У вересні в рамках презентації своєї книги я вперше побував у Луцьку і був приємно вражений цим містом, в ньому є на що подивитися, там дуже приємні люди та незважаючи на те, що це обласний центр у мене до цих пір залишилось про нього приємне враження глибинки. В моїх теперішніх планах побувати в Чернівцях і Чернігові. Це два міста, де я ще не був. Там старовина, сакральна архітектура, на яку я хотів би подивитися найближчим часом. Отже, коли мені випаде така нагода обов’язково туди з’їжджу. .
r: Хто є героями Ваших книг – реальні люди чи вигадані персонажі?
В.Т.: Моя книга «Хроніки міських божевільних» - це абсолютно автобіографічний твір, тобто там відтворені реальні люди під своїми власними іменами, а також реальні події. Далі в своїй творчості я перейшов на дещо вигадані життєві ситуації. Як приклад, моя нова книга «В.І.Н». В ній я зобразив абсолютно вигаданий світ, абсолютно вигаданих людей, хоча багато в чому списаних з натури. Звісно кожен письменник, як і художник щось бере з натури: цікаву рису характеру, яскраву життєву ситуацію.
r: Яка книга з Вашої творчості Вам найбільше запам’яталася і чому?
В. Т.: У кожної моєї книги є власна історія її написання. Так, роман «В.І.Н». з
яким я сьогодні приїхав до Сум анонсується, як новинка, хоча його текст був написаний мною ще 6 років тому назад, але лише зараз вийшов у світ. Я пам’ятаю, як його створював. Іноді я писав його цілий день, а ввечері дивлюсь, що на аркуші лише один абзац, проте враження таке, ніби я вагон цегли розвантажив, фізично навіть важко було. Це один із найскладніших моїх творів, оскільки в ньому я торкнувся дуже серйозних речей. Однак не всі мої книги створювались таким чином. Так, свою книгу «Хмарочос» я написав лише за 4 місяці.
r: Про що Вам найбільше подобається писати і який жанр є Вашим улюбленим ?
В. Т.: Я люблю експериментувати, тому всі мої книги написані в різних жанрах. У мене є автобіографічна проза «Хмарочос», роман «В.І.Н.», книгу «Три роки зими» відносять до фентезі, оскільки в ній я зобразив вигаданий світ та вигадані події, хоча, на мою думку, це роман –притча. А нещодавно я закінчив працювати над новим твором в жанрі історичного роману, який наступного року вийде у світ.
r: Що має вплив на Вашу творчість, що Вас надихає при написані книг?
В. Т.: Вплив мають різні речі. Наприклад, «Хмарочос» мені наснився. Зранку я прокинувся, а у мене в голові повністю роман з сюжетом, який я потім за 4 місяці відтворив на аркушах. Дуже часто я прислуховуюсь до інтуїції та внутрішнього голосу, які дають мені підказки, знаки, що потім втілюються у моїх творах.
r: Ви досить відомий письменник, а з чого у Вас все починалося?
В. Т.: Взагалі я пишу з дитинства. Першим моїм твором була казка для дітей, яку я написав на аркушику, коли мені було 6 років. На той час мене не задовольняли книжки, якими тоді «годували» малечу, тому я вирішив, що їм не вистачає чогось іншого і написав казку. Пригадую навіть, коли друзі влітку звали мене на прогулянку я залишався вдома і писав підліткові пригодницькі детективи, піратські оповідання, які мені по віку подобалося читати, тому вони створені у такому жанрі. До речі, моя мама до теперішнього часу зберігає цілу стопку, списаних мною аркушів. Серйозно я почав писати уже у 2008 році, коли був надрукований «Рок-н-рол, стакан, кохання», на його створення у мене пішло чотири роки, але на той час для мене це був чисто експеримент і я тоді не знав, що стану автором кількох романів. А починалося все з нотаток, щоденникових записів, потім було кілько оповідань і нарешті мені прийшла ідея звести їх до купи і дати цьому концепцію, саме так народився мій перший роман.
r: Яке у Вас хобі, чим Ви полюбляєте займатися у вільний час?
В. Т.: Вільного часу у мене насправді немає, оскільки я журналіст на телебаченні у Запоріжжі, тому, якщо він у мене з’являється пишу книги. Особливо зараз у мене досить мало вільного часу і я займаюсь творчістю у вихідні та вночі і взагалі мало сплю. Крім того моїм хобі є музика, я фронтмен рок - групи «Декаданс», неділя для мене музичний день, в який ми збираємося з хлопцями на нашій репетиційній базі і займаємося улюбленою справою.
r: Скільки часу було витрачено Вами на написання роману « В.І.Н» ?
В. Т.: Як я вже зазначав роман «В.І.Н» створювався мною довгих шість років
та лише у цьому році був надрукований.
r: Який тираж цього роману, хто є його редактором та в якому видавництві він надрукований?
В. Т.: Редагував мій роман штатний редактор видавництва «Кальварія», в якому він і був надрукований.
r: Чому Ваша книга має назву «В.І.Н». ?
В. Т.: Це абревіатура. Вона розшифровується, як Вибору Іншого Немає, тобто її можна трактувати саме, як «В.І.Н.» Головний герой роману – митець, про якого всі персонажі кажуть, але його ніхто не бачить. Гаслом цієї книги є гра у самого себе, оскільки люди, зображені в ньому грають ролі самих себе і дуже рідко щасливі. Отже, у героїв книги немає іншого вибору, як дозволити собі стати самими собою і саме до цього висновку вони приходять по розв’язці сюжету.
r: Чи потрапить ця книга до Сумських бібліотек?
В. Т.: Так, якщо видавництво якимось чином зв'яжеться з Сумськими
бібліотеками, вона обов’язково туди надійде.
r: Де можливо буде придбати цю книгу?
В. Т.: У книгарні «Є» вона наявна у продажу , а ще її можливо придбати на моїх презентаціях.
r: Яка головна ідея Вашої книги, кому вона присвячена?
В. Т.: Конкретної особи, якій вона присвячена немає. Головна ідея цієї книги про байдужість і її подолання. Історія детективна, динамічна, з гострим сюжетом та містичною складовою, у жанрі журналістського розслідування. Вона написана мною експериментально і мій досвід роботи журналіста в цьому дуже знадобився. Як я вже зазначав по сюжету роману люди грають ролі і ніхто з них не може дозволити собі бути самими собою, в решті решт по ходу розслідування вони з’ясовують, що вони насправді не вони, кожен з цих героїв не є самим собою. Йдеться в книзі і про найстрашніше, що у нас у всіх є – байдужість до себе, до один одного, до близьких людей, до світу, а це в свою чергу бумеранг, оскільки байдужість повертається дуже болючими речами.
r: Над чім Ви працюєте зараз, які у Вас плани на майбутнє?
В. Т.: Нещодавно я закінчив новий історичний роман. На його написання мене надихнув один із проектів, над яким я працюю, але знову ж таки я пішов на експеримент. Насамперед це не класично історичний роман, оскільки в ньому викладені речі, на які я натрапив під час своїх творчих експедицій, працюючи над моєю авторською програмою «Козацька звитяга», яку вже три роки веду на запорізькому телебаченні. Мандруючи із знімальною групою по різним містам, а також забутих, покинутих козацьких селах Дніпропетровщини і Запорізької області ми побачили і почули багато такого про що ніхто ніколи не писав, навіть такі знані письменники, як Яворницький і Новицькій. Зібрану інформацію я втілив в художній формі. Роман вийшов величезний, так що певно я викладу його у вигляді книги з продовженням. Сподіваюся цей історичний твір вийде в наступному році.
r: Чи буває у Вас творча криза і як ви її долаєте?
В. Т.: Цікаве питання. Творчі кризи у митців виникають постійно. Як приклад, історичний роман я закінчив, але є продовження. Я написав вже п’ять його розділів , а далі я вже більше місяця не можу зрушити з місця, не можу навіть речення написати. Це мабуть і є творча криза. Сподіваюся, що вона тимчасова і це нормально. Просто цілий рік я дуже напружено працював, результатом чого став великий, серйозний твір, а перед цим провів грандіозну пошукову роботу, тому, коли взявся за продовження, трошечки видохся. Отже зараз, мабуть, треба пригальмувати і відпочити. Криза лікується відпочинком.
r: Хто для Вас є прикладом у літературі?
В. Т.: У мене є улюблені автори. Серед латиноамериканської прози магічного реалізму: Хуліо Кортасар, Габріель Маркес, Хорхе Луіс Борхес і інші. Крім того, я дуже люблю сучасну житомирську письменницьку школу, представниками якої є Валерій Шевчук, Володимир Данилець, Василь Труба, Євген Пашковскький, В’ячеслав Медвідь. Саме ці п’ять авторів створюють у нас потужну школу магічного реалізму. Вони наші сучасники, які живуть та працюють і їх творчістю можна пишатися, оскільки вона не гірше, а навіть краще за латиноамериканський реалізм і це мені дуже подобається. До речі у моєму романі «В.І.Н.» містичний реалізм також присутній.
r: Наприкінці нашого інтерв’ю, щоб Ви хотіли побажати сумчанам?
В. Т.: Сумчанам і не тільки сумчанам, а всім українцям я хотів би побажати витримки і терпіння, тому що нам цього по справжньому не вистачає. Насамперед терпіння один до одного, оскільки зараз ми переживаємо дуже складні часи. А також хотів би побажати любити ту справу, якою займаєтесь і якій присвячуєте своє життя.
У наступному році Валентин Терлецький завітає в наше місто з презентацією свого історичного епосу.