У Суми з візитом завітав Валентин Терлецький – відомий письменник, поет,  журналіст, музикант, лідер рок – гурту «Декаданс», ведучий  телепрограм «Козацька звитяга», автор книг поезії «Ключи от сумерек», «Небесний оркестр», а також  романів  «Рок-н-рол, стакан, кохання», «Хроніки міських божевільних», «Хмарочос», «В. І. Н» та інших.  Ця людина – талановита  особистість, творчість якої заряджає позитивною енергетикою, дарує море вражень та нікого не залишає байдужим.

14 грудня у вільному просторі «Розумний  Хаб » відбулась презентація його книги «В. І. Н.».  Вона  вийшла у світ  у 2017 році,  надрукована  видавництвом «Кальварія»,  українською мовою  у жанрі  журналістського розслідування  та має 160 сторінок. Над цим романом автор працював 6 років. Головна його мета – подолати байдужість людей. Автор зазначив,  що книги він друкує за кошти від виграшу в міжнародних та національних конкурсах з літератури, а також розповів про своє творче життя і виконав музичні композиції  з репертуару групи "Декаданс"  (існує з 1992 року,  ідея створення належить Валентину Терлецькому). 
r: Вкотре Ви у Сумах, чи змінилося наше місто з Вашого першого візиту?
В. Т.: Суми я відвідую втретє,  перед цим був у 2014 році.  Мені дуже подобається Ваше світле, компактне місто, тут так легко дихається, можливо у мене таке відчуття після нашого  індустріального міста Запоріжжя,  де я народився і в якому живу.

r: В якому місті пройшло Ваше дитинство, що більш за все запам’яталося  з нього?
В. Т.: Моє дитинство пройшло  у індустріальному Заводському районі Запоріжжя.   Там  мої  батьки  і зараз живуть. Дитячі роки були сповнені веселощів, пустощів, ігрищ. Але були і свої особливості.  Ми хлопцями таємно від батьків їздили на заводи за гільзами, за патронами, навіть гранати там знаходили, які завозилися на утилізацію, тобто дитинство у мене було заводське.

r: В яких  містах України Ви ще побуваєте з презентацією роману «В. І. Н.»?
В. Т.: Роман «В. І. Н.»  вийшов у світ ще у вересні  і вперше був презентований на форумі видавців у Львові.  Звідти з цією книгою я проїхався кількома містами Західної України:  Луцьк, Тернопіль, Івано-Франківськ і Рівне. Презентація у місті Києві відбулась 13 грудня, у  Сумах 14 грудня, а  у  рідному Запоріжжі за бажанням поціновувачів моєї творчості відбулось вже три її презентації.

r: Чи привозите Ви зі своїх подорожей ідеї для свої книг та творчості?
В. Т.: Так звичайно подорожі дуже сильно надихають мене на творчість. Зміна обстановки, атмосфери, навіть зміна повітря, коли зовсім по іншому дихається, а також нові люди, інші обличчя. Я дуже люблю мандрувати, колись в житті мені випала нагода  і я багато мандрував Європою, звідки я також привозив ідеї для своїх книг.

r: В яких містах України Ви подорожували та де хотілося ще побувати?
В. Т.: В Україні мені легше назвати, де я не був. Наша країна – багата, цікава та різноманітна. У вересні в рамках презентації своєї книги я вперше побував у Луцьку і був приємно вражений цим містом, в ньому є на що подивитися, там дуже приємні люди та незважаючи на те, що це обласний центр у мене до цих пір залишилось про нього приємне враження глибинки. В моїх теперішніх планах побувати в Чернівцях і Чернігові. Це два міста, де я ще не був. Там старовина, сакральна архітектура, на яку я хотів би подивитися найближчим часом. Отже,  коли мені випаде така нагода обов’язково туди з’їжджу.        .

r: Хто є героями Ваших книг – реальні  люди чи вигадані персонажі?
В.Т.: Моя книга «Хроніки міських божевільних» - це абсолютно автобіографічний твір, тобто там відтворені  реальні люди під своїми власними іменами, а також реальні події.  Далі в своїй творчості я перейшов на дещо вигадані життєві ситуації. Як приклад, моя нова  книга «В.І.Н». В ній я зобразив абсолютно вигаданий світ, абсолютно вигаданих людей, хоча багато в чому списаних з натури. Звісно кожен письменник, як і художник щось бере з натури:  цікаву рису характеру, яскраву життєву ситуацію. 

r: Яка книга з Вашої творчості  Вам найбільше запам’яталася і чому?
В. Т.: У кожної моєї книги є власна історія її написання. Так, роман «В.І.Н». з
яким я сьогодні приїхав до Сум анонсується, як новинка, хоча його текст був написаний мною ще 6 років тому назад, але лише зараз вийшов у світ. Я пам’ятаю, як його створював.  Іноді я писав його цілий день, а ввечері дивлюсь, що на аркуші лише один абзац, проте враження таке, ніби я вагон цегли розвантажив, фізично навіть важко було. Це один із найскладніших моїх творів, оскільки в ньому я торкнувся дуже серйозних речей. Однак не всі мої книги створювались таким чином. Так,  свою книгу «Хмарочос» я написав лише за 4 місяці.    

r: Про що Вам найбільше подобається писати і який жанр є Вашим улюбленим ?
В. Т.: Я люблю експериментувати, тому всі мої книги написані в різних жанрах. У мене є  автобіографічна проза «Хмарочос», роман «В.І.Н.», книгу «Три роки зими» відносять до фентезі, оскільки в ній я зобразив вигаданий світ та вигадані події, хоча, на мою думку, це роман –притча. А нещодавно я закінчив  працювати над новим твором в жанрі історичного роману, який  наступного року вийде у світ.

r: Що має вплив на Вашу творчість, що Вас надихає при написані книг?
В. Т.: Вплив мають різні речі.  Наприклад,  «Хмарочос» мені наснився.  Зранку я прокинувся, а у мене в голові повністю роман з сюжетом, який я потім за 4 місяці відтворив на аркушах. Дуже часто я прислуховуюсь до інтуїції та  внутрішнього голосу, які  дають мені підказки, знаки, що потім втілюються у моїх творах.

r: Ви  досить відомий письменник,  а з чого у Вас все починалося?
В. Т.: Взагалі  я пишу з дитинства. Першим моїм твором була казка для дітей, яку я написав на аркушику, коли мені було 6 років. На той час мене не задовольняли  книжки,  якими тоді «годували» малечу, тому я вирішив, що їм  не вистачає чогось іншого і написав казку. Пригадую навіть, коли друзі влітку    звали мене на прогулянку я залишався вдома і писав підліткові пригодницькі детективи, піратські оповідання, які мені по віку подобалося читати, тому вони створені  у такому жанрі. До речі, моя мама до теперішнього часу зберігає цілу стопку, списаних мною аркушів. Серйозно я почав писати уже у 2008 році,  коли  був надрукований  «Рок-н-рол, стакан, кохання», на його створення у мене пішло чотири роки, але на той час для мене це був чисто експеримент і  я тоді не знав, що стану автором кількох романів.  А починалося все з нотаток,  щоденникових записів,  потім було кілько оповідань і нарешті мені прийшла ідея звести їх до купи і дати  цьому концепцію, саме так народився мій перший роман.
         
r: Яке у Вас хобі, чим Ви полюбляєте займатися у вільний час?
В. Т.: Вільного часу у мене насправді немає, оскільки я журналіст на телебаченні у Запоріжжі, тому, якщо він у мене з’являється  пишу книги. Особливо зараз у мене досить мало вільного часу і я займаюсь творчістю у вихідні та вночі і взагалі мало сплю. Крім того моїм хобі є музика, я фронтмен  рок -  групи «Декаданс», неділя для  мене  музичний день, в який ми збираємося з хлопцями на нашій  репетиційній базі і займаємося улюбленою справою.

r: Скільки часу було витрачено Вами  на написання роману « В.І.Н» ?
В. Т.: Як я вже зазначав роман «В.І.Н» створювався мною довгих шість років
та лише у цьому році був надрукований. 
 
r: Який тираж  цього роману, хто є його редактором та в якому видавництві він надрукований?
В. Т.: Редагував мій роман штатний редактор  видавництва «Кальварія»,  в якому він і був надрукований.

r:  Чому Ваша книга має назву «В.І.Н». ?   
В. Т.: Це абревіатура. Вона розшифровується, як  Вибору Іншого Немає, тобто її можна  трактувати  саме, як «В.І.Н.»  Головний герой роману – митець,  про якого всі персонажі  кажуть,  але його ніхто не бачить.  Гаслом цієї книги  є  гра у самого себе, оскільки люди, зображені в ньому грають ролі самих себе і дуже рідко щасливі. Отже, у героїв книги немає іншого вибору, як дозволити собі стати самими собою і саме до цього висновку вони приходять по розв’язці сюжету.

r: Чи потрапить ця книга до Сумських бібліотек?
В. Т.: Так, якщо видавництво якимось чином зв'яжеться з Сумськими
бібліотеками, вона обов’язково туди надійде.  

r: Де  можливо буде придбати цю книгу?
В. Т.: У  книгарні «Є»   вона наявна  у продажу , а ще її можливо придбати на моїх презентаціях. 

r: Яка головна ідея Вашої книги, кому вона присвячена?
В. Т.: Конкретної особи, якій вона присвячена немає.  Головна ідея цієї книги про байдужість і її подолання. Історія детективна, динамічна, з гострим сюжетом та містичною складовою, у жанрі журналістського розслідування. Вона написана мною експериментально і  мій досвід роботи журналіста  в цьому дуже знадобився.  Як я вже зазначав  по сюжету роману люди грають ролі і ніхто з них не може дозволити собі бути самими собою, в решті решт по ходу розслідування вони з’ясовують, що вони насправді не вони, кожен з цих  героїв не є самим собою. Йдеться в книзі і про найстрашніше, що у нас у всіх є – байдужість до себе, до один одного,  до  близьких людей, до світу, а це в свою чергу бумеранг, оскільки байдужість повертається дуже болючими речами.

r: Над чім Ви працюєте зараз,  які у Вас плани на майбутнє?
В. Т.: Нещодавно я закінчив новий історичний роман. На його написання мене надихнув один із проектів, над яким я працюю, але знову ж таки я пішов на   експеримент. Насамперед  це не класично  історичний роман, оскільки в ньому викладені речі,  на  які я натрапив  під час своїх творчих  експедицій, працюючи над моєю авторською програмою «Козацька звитяга», яку вже три роки веду на запорізькому телебаченні. Мандруючи із знімальною групою  по різним містам, а також забутих, покинутих козацьких селах Дніпропетровщини і Запорізької області ми  побачили і почули багато такого про що ніхто ніколи не писав,  навіть такі знані письменники, як Яворницький і Новицькій.  Зібрану інформацію я втілив в художній формі.  Роман вийшов величезний, так що певно я  викладу його у вигляді книги  з  продовженням. Сподіваюся цей історичний твір вийде в наступному році.

r: Чи буває у Вас творча криза і як ви її долаєте?
В. Т.: Цікаве питання.  Творчі кризи  у митців виникають постійно. Як приклад, історичний роман я закінчив, але є продовження. Я написав вже п’ять його розділів ,  а далі я вже більше місяця не можу зрушити з місця, не можу навіть речення написати.  Це мабуть і є  творча криза. Сподіваюся, що вона тимчасова  і це нормально. Просто цілий рік я дуже напружено працював, результатом чого став  великий, серйозний  твір, а перед цим  провів грандіозну пошукову роботу, тому, коли  взявся за продовження, трошечки видохся. Отже зараз, мабуть, треба  пригальмувати і відпочити. Криза лікується відпочинком.

r:  Хто для Вас є прикладом у  літературі?
В. Т.: У мене є улюблені автори. Серед латиноамериканської прози  магічного реалізму:  Хуліо  Кортасар,  Габріель  Маркес,  Хорхе Луіс  Борхес  і інші. Крім того, я дуже люблю сучасну житомирську письменницьку школу, представниками якої є Валерій Шевчук, Володимир Данилець, Василь Труба, Євген Пашковскький, В’ячеслав Медвідь. Саме ці п’ять авторів створюють у нас потужну школу магічного реалізму.   Вони наші сучасники, які живуть та працюють і їх творчістю можна пишатися, оскільки вона не гірше, а навіть краще за  латиноамериканський реалізм і це мені дуже подобається.   До речі у моєму романі «В.І.Н.» містичний реалізм також присутній.  

r: Наприкінці нашого інтерв’ю,  щоб Ви хотіли побажати сумчанам?
В. Т.: Сумчанам і не тільки сумчанам, а всім українцям  я хотів би побажати витримки і терпіння,  тому що нам  цього по справжньому не вистачає. Насамперед терпіння  один до одного, оскільки зараз ми переживаємо дуже складні часи. А також  хотів би побажати  любити ту справу, якою займаєтесь і якій присвячуєте своє життя.

У наступному році  Валентин Терлецький завітає в наше місто з презентацією свого історичного епосу.