Олесь Гончар народився 3 квітня 1918р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська.
Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики.
З 1937р. активно почав друкуватися у періодиці. У 1938р. Олесь вступив до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось.
Після закінчення війни Олесь Гончар повернувся до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступив до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР.
У 1963р. за роман «Тронка» письменнику присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик.
У 1959-1971р. очолював Спілку письменників.
Олесь Гончар відроджував українську культуру, мову та націю.
Помер 16 липня 1995р.

Творчість:
-         повість «Стокозове поле»
-         роман «Людина і зброя»
-         книжка «Фронтові поезії»
-         роман «Прапороносці»
-         повість «Земля гуде»
-         новела «За мить щастя»
-         збірка «Новели»
-         повість «Микита Братусь»
-         роман у новелах «Тронка»
-         роман «Собор» та інші.