Елла Фіцджеральд записала за своє творче життя, що тривала більше п'яти десятиліть, 250 музичних альбомів і завоювала 13 премій «Греммі» - найвищих нагород музичного світу Америки.
Спираючись на витоки негритянського рідного мистецтва, Елла Фіцджеральд дала неповторно оригінальний тип джазового співу, коли виконавець дійсно вже нітрохи не поступається композитору. Старі пісні у виконанні співачки набувають нове життя, часом зовсім несподівані обриси.
Елла Фіцджеральд народилася 25 квітня 1917 року в Ньюпорт-Ньюс, штат Вірджинія. Її батько залишив сім'ю, дівчинку виховував вітчим. Елла росла в бідності, найбільше любила співати і танцювати. Після смерті матері її взяла до себе тітка.
У шкільні роки дівчинка охоче співала, але воліла співу танці. Її природна сором'язливість перешкоджала бажанням стати естрадної артисткою.
У 1934 році негритянська дівчисько-сирота, яка встигла вже попрацювати доглядачкою в борделі, їде в Нью-Йорк. Тут вона записується на аматорський конкурс. Тоді вона думала, що буде, як і знаменита Етель Уотерс, в першу чергу танцівницею і трохи співачкою. Проте в останню хвилину Елла вибрала спів.
Виступ у знаменитому гарлемским кінотеатрі «Аполло», де вона мала успіх, стало важливою подією в її житті. Саме на цьому змаганні вона привернула до себе увагу керівника свінгового джаз-бенду Чіка Вебба. Він запропонував дівчині стати солісткою його ансамблю, але лише з умовою, що та сподобається «хлопцям з Єльського університету», що запросив оркестр Уебба пограти в них на танцях. «Хлопцям» молода негритянська співачка надзвичайно сподобалася, що і стало для неї початком великого шляху на естраді.
У 1935 році співачка записала з групою Уебба свій перший альбом «Любов і поцілунки», негайно увійшов в джазові хіт-паради . У 1938 році разом з Елом Фелдманом створила прославившую її композицію «Е-тіскет, е-таскет», що поєднувала в собі не тільки джазові, але і поп-мотиви. Співачка переробила дитячі куплети: «Я написала лист мамі, втратила його по дорозі, маленька дівчинка підібрала його і поклала до себе в кишеню, а я втратила ще свою маленьку жовту кошик ...» У результаті вийшов ритмічний номер - цілком у дусі передвоєнної танцювальної лихоманки.
«Зіставте символіку« втраченої жовтої кошики »з міфологемою« червоної шапочки »(зрозуміло, теж висхідній до архетипу ініціації), знову-таки у дорослому, а не піонерсько-прокоф'євської інтерпретації, - і вже в цьому зіставленні буде вся Елла Фіцджеральд, - пише Д. Ухов. - І даремно в тій воістину п'янкої легкості, з якою все їй давалося, бачили поверховість, а в бездоганності її професіоналізму - лише ремісниче байдужість і до репертуару, і до життя взагалі. Насправді тут, звичайно, було щось екзистенційно інше - те, що інтуїтивно відчувала і сама співачка: вона ж так і не стала виконавицею негритянських блюзів, негритянських пісень трагічної іронії буття, поступившись лише одного разу, вже на початку 60 х, як і слід було очікувати, без особливого результату ».
Після успіху« Е-тіскет, е-таскет »ряди прихильників співачки поповнилися багатьма мільйонами нових. До речі, саме тоді серед шанувальників творчості Фіцджеральд опинився і знаменитий Френк Сінатра.
Двадцятирічна Елла затьмарювала своєю природністю молодих і красивих жінок. Часто вона говорила: «Мати постійно твердила мені: якщо відчуваєш, що не така красива, як твої подружки, посміхайся частіше, ніж вони».
З Уеббом записані хіти: «Sing Me а Swing Song», «Oh , Yes »,« Take Another Guess »,« The Dipsy Doodle »,« If Dreams Come True »і« Undecided ».
Після смерті Уебба, в 1939 році, Елла стала лідером оркестру і зберегла це положення до 1942 року, коли ансамбль розпався.
Тоді Елла розлучається з улюбленим свінгом і переходить на балади. Фіцджеральд виступає з такими відомими вокальними колективами, як «Дельта ритм бойз», «Фо киць» і «Інк спотс». І знову співачка піднімається на вершину хіт-парадів, випустивши в 1944 році платівку «Into Each Life Some Rain Must Fall». Разом з Луї Джорданом їй вдається продати більше мільйона екземплярів платівки «Stone Coid Dead in the Market». Під час одного турне з Діззі Гіллеспі закохується в Рея Брауна, одного з кращих басистів свого часу.
Співачка була двічі одружена. Перший її чоловік у 1941-1943 роках, - робітник-докер Бенні Корнеги. Вдруге вона вийшла заміж за Брауна, другий шлюб протримався п'ять років.
З 1946 року менеджером співачки стає Норман Гранц, засновник антрепризи «Джаз у філармонії». Він у кар'єрі співачки зіграв вирішальну роль. Після Уебба вона знову знайшла вчителя і наставника. Гранц зробив з Елли зірку свого оркестру. Потім вивів її зі складу трупи, і співачка стала виступати з сольними концертами в супроводі фортепіано, труби та ударних інструментів.
Саме під керівництвом Гранц Фіцджеральд своїми імпровізаціями без слів, так званим скет, домоглася того, що в джазі вокалісток стали поважати не менше, ніж інструменталістів-віртуозів. Завдяки своїм шлягерам «Леді, будьте добрими» і «Як високо до місяця» Елла довела, що володіє талантом імпровізації, що дозволяє їй «вести діалог» з відомими музикантами-солістами.