Книжковий сюжет оповідання видатного українського письменника Василя Сухомлинського про хлопця і його хвору маму знайшов відображення у реальному житті. Історія сім`ї Зоріних – не вимисел, а проза життя, сповнена суму та драматизму.

Ларису Зоріну знають як сумлінну, відповідальну, працьовиту людину, віддану своїй справі. Понад 25 років свого життя жінка присвятила викладанню історії України, правознавства у ЗОШ №1. Вона завжди чуйно ставилася до біди інших людей, намагаючись простягнути руку допомоги. Але тепер жінка сама опинилась у вкрай скрутному становищі. Все почалося несподівано. Два з половиною місяці тому, гостюючи у хрещеної Віктора, Ларисі раптом стало зле, насамперед стан здоров’я позначився на виразі обличчя. Стало ясно, що в організмі жінки відбуваються складні фізіологічні процеси, які вимагають негайного звернення до лікаря. Медичний огляд визначив необхідним госпіталізування, адже у пацієнтки діагностували ішемічний інфаркт мозку.

Далі почалася справжня боротьба за життя – медичні процедури жінка пройшла в Кролевці, Конотопі, Шостці, лікувалася у Глухівській міськлікарні, звідки після результатів КТ була направлена до обласного шпиталю. У проміжкаж медичних перерв Віктор самостійно колов мамі гормональні уколи.

Наразі жінка знаходиться у відділенні реанімації Сумської обласної лікарні.  Їй зроблено операцію в лобовій частині голови. Людина з таким діагнозом стає абсолютно безпорадною та вкрай вразливою, їй потрібні постійний догляд та увага. Вітя – фактично єдина опора своєї онкохворої мами.

Для нього мама – найрідніша людина на землі, втілення вселюдської доброти, мудрості, ніжності, любові. Тато покинув їх, та не турбується долею колишньої дружини і сина, отже надіятися залишається тільки на милосердя земляків.

Лариса Вікторівна - дуже самовіддана жінка та мама. Незважаючи на проблеми зі здоров`ям, вона робила все, щоб догодити своєму єдиному синові. Зараз їй самій на післяопераційний період потрібні дороговартісне лікування.  Де взяти такі кошти, 16-річний юнак просто не уявляє. Тому, долаючи страх та сором`язливість, він змушений шукати підтримки у небайдужих людей.

Віктор із мамою не втрачають надії на краще. Вони вірять, що їм обов’язково вдасться подолати тяжку хворобу. Адже, потрапивши в біду, вони зустріли багато добрих людей, котрі мали бажання допомогти, зокрема не залишилася осторонь освітянська родина та батьки учнів, де навчається хлопець.

Рахунок для матерыальної підтримки родини: ПриватБанк: 5168757368366417 Сенченко Юлія Вікторівна (хрещена Віктора).

hlukhiv.info